Я отут спостерігаю с*ач навколо вчинка пана Скрипіна – ну, щодо того, що на рейсі WizzAir його не схотіли обслуговувати українською мовою. Люди ламають полемічні списи, гарикаються між собою, відфренджують...

Маю вам дещо пояснити, а ви, прошу, поставтеся до цих пояснень серйозно, бо ви ж моє ставлення до мовного питання знаєте – я таки український грамар-наці.

Читайте також: А що війна вже закінчилась? Армія більше не потрібна?

Так ото ж. По-перше, пан Роман, певно, не в курсі був чи забув: літак іноземної компанії не є територією України. За міжнародним законодавством, літаки, кораблі та дипломатичні заклади вважаються територією держави, у підпорядкуванні якої знаходяться. В нашому випадку – Угорщини. Таким чином, він не перебував на території України і там, у літаку, не діяли українські закони. Щодо правил ICAO, то, наскільки мені відомо, компанії зобов'язані забезпечити державною мовою країни, до якої чи з якої прямує літак, стандартні записані оголошення, які вони передають по радіо – та й те, я в цьому не певен, бо бачив і так, і інак.

По-друге: якщо стюардеса – не українка, то вимагати від неї української нема сенсу, ліпше перейти на англійську, якщо не бажаєте розмовляти російською. Я так зазвичай і роблю: нещодавно летів компанією Vueling і стюардеса була росіянка. Позаяк компанія була іспанська, я з нею іспанською й розмовляв – ще й з'ясував, що в неї з іспанською теж швах, як її лише взяли...

Якщо ж українка – ну, тут вже питання зарядженості на конфлікт. За законом, вона таки не повинна обов'язково спілкуватись українською, хоча, підозрюю, коли її ставили на українські рейси, то саме й гадали, що українка знає українську, вони ж там наївні, не уявляють собі, як це може бути інакше...

За законом, авіакомпанія зобов'язана забезпечити знання персоналом принаймні двох мов міжнародного спілкування: в Євросоюзі це зазвичай англійська та французька. Будь-які інші – це вже те, що німці називають Kulanz: тобто, добра воля компанії.

Читайте також: Угорщина блефує. Україні не загрожують санкції в рамках Угоди про асоціацію

А оце і є по-третє: як же ж мені приємно було останнього разу летіти до Києва компанією Lufthansa та чути, як вони запускають пояснення про поведінку при аварії та все таке інше трьома мовами: англійською, німецькою та українською. Чистісінькою, красивою, з отим легким западенським акцентом, у який я все життя є шалено закоханий... А стюардеси-німкені знали англійську, французьку та німецьку, більше ніяких.