Більше чотирьох тисяч людей вийшли вчора, 17 жовтня, до стін Верховної Ради на підтримку політичної реформи, пише у своєму блозі на "Новому часі" політолог-міжнародник Олександр Сушко.

Як на мене, є певне позиційне протистояння, у яке втягнуто занадто багато суб’єктів, кожен із яких має свій порядок денний. І в цьому наборі суб’єктів дуже важко ідентифікувати, де їхній справжній порядок денний, а де прихований. Тобто чи три офіційно заявлені пріоритети, дійсно для всіх є ключовими вимогами чи це лише певна ширма, за якою приховуються інші цілі. Наразі із цим не все зрозуміло

Так само нерозуміло із планом подальших дій. Для мене, наприклад, коли говорять про вимоги, які вимагають експертної визначеності, не завжди зрозуміло, що саме підтримують. Наприклад ті самі законопроекти щодо відкритих списків: незрозуміло, яка саме модель, який саме законопроект, яке бачення цих виборів передбачається. Тут треба пройти достатньо довгий процес для отримання підтримки більшості фракцій. І на сьогодні незрозуміло, за що саме вимагають проголосувати завтра.

Читайте також: Владі варто розглянути пропозиції учасників протесту під Верховною Радою – політолог

Я не думаю, що буде якась зміна чи реакція з боку зарубіжних партнерів. Для них важливо тільки те, щоб усі процеси відбувалися мирно й легітимно. Це – ключове питання. Тому наразі дуже важливо, щоб ніхто з учасників цього процесу не накоїв дурниць, які б поставили під сумнів керованість і відповідальність, як із боку влади, так і з боку ініціаторів та учасників цієї акції.

Треба уникати дій, які можуть призвести до того, що ситуація вийде з-під контролю. Тому що в суспільстві є достатньо екзальтованих людей, враховуючи психологічний стан суспільства. Зараз набагато легше зірватися й отримати провокації замість розв’язання тих проблем, які декларують. Насправді ці проблеми й ті завдання, які публічно ставлять, точно не вимагають якихось силових дій і радикальних методів досягнення. Реформа виборчого законодавства чи створення антикорупційних судів потребують дуже серйозного політичного діалогу й експертної роботи, переконання і навряд тут зарадиш діями, які громадяни сприйматимуть як шлях до безладу. Цей безлад на сьогодні є загрозливою альтернативою. І тому будь-хто, задіяний у цих процесах, повинен обирати розумні засоби в досягненні цих цілей. Влада має обирати дуже розумні виважені засоби для уникнення провокацій, мінімізації будь-яких загроз громадського порядку. І тоді організатори цього протесту також мають уникати втягування парамілітарних і мілітарних загонів, налаштованих на силові дії, в ці процеси. Наразі – це головна задача.

Читайте також: Погана школа українського політикуму

Уже вчора було внесено законопроект щодо недоторканості. Ще тривають дискусії про те, чи доречно відкласти його запровадження до 2020 року й подібне. Але очевидно: це – відповідь. Є вимоги вулиці, протестувальників і швидка відповідь у цьому разі президента, що влада бачить можливість ухвалення такої норми, але з певним перехідним періодом, щоб закон поширювався тільки на наступний склад парламенту, який буде обраний у 2019 році. Власне це і є відповідь із боку влади. І в принципі це – непоганий момент для діалогу.

Також треба розуміти, що влада необов’язково є опонентом. Для президента теж вигідне зняття депутатської недоторканості. Якщо йдеться про виборчу реформу – тут буде набагато важче. Тому що парламент, обраний за певною моделлю, як правило, прагне консервації такої моделі. Але законопроекти внесені, їх треба принаймні почати розглядати, чути аргументи, вивести нарешті цю дискусію в публічну площину. Адже в нас начебто всі формально виступають за реформи виборчого законодавства, за відкриті списки, а по суті закони не просуваються. Відповідно існує опозиція цьому. Але публічної розмови по суті поки що не було. І ми не чули аргументованої позиції противників. Тому зараз якраз той час, коли можна було б скористатися сплеском вуличної активності та перевести це питання в режим політичного діалогу й пошуку прийнятних рішень.