Для початку важливо визначити, як ми будемо оцінювати ефективність протестів під Верховною Радою, пише у своєму блозі на "Новому часі" політолог Володимир Фесенко. Інтереси організаторів цієї акції різняться, а значить, і уявлення про ефективність у них буде різне. Наприклад, для Мустафи Найєма і ряду депутатів, які ініціювали захід, ефективність буде полягати в тому, що парламент розгляне і прийме відповідні законопроекти. А для Саакашвілі, Семенченка та деяких інших – дієвість зовсім інша. Вони хочуть революції, нового Майдану і повалення Порошенка.

При цьому, гадаю, ані помірні організатори, ані радикальні учасники акції повного ефекту не отримають. Частково ми це побачили вже сьогодні за засіданням Погоджувальної ради. Хоча, на мою думку, навіть із тактичних причин, варто було б піти на розгляд пропозицій учасників протесту. Поставити їх на голосування, наприклад, у четвер. Чому цього не сталося? Йде навіть не політичне, а психологічне протистояння. Якби сьогодні Андрій Парубій погодився на ультиматум протестувальників, що сталося б? З'явилися б нові вимоги, тиск на Верховну Раду тільки посилився б. Це закон політики. Тому в таких протистояннях та сторона, якій пред'являють ультиматум, прекрасно розуміє: не можна погоджуватися. Навіть якщо ці ультиматуми нестрашні і легко здійсненні.

Читайте також: Час муштрувати наших політиків

Частково вимоги виконають. Наприклад, у компромісному варіанті буде розглянуто законопроект про антикорупційні суди, активізується робота над виборчим законодавством. Хоча остання вимога – війна з вітряками. Я тут великий скептик. Існує міф, що відкриті виборчі списки – чи не революція, здатна привести до зміни еліти. Нічого подібного. На місці противників я б навіть на це погодився. Проблема в іншому – це просто здорожчає вибори. Велика частина нинішніх депутатів залишиться в парламенті й за відкритих списків. Просто заплатити за мандат доведеться більше, оскільки більшими стануть розміри округів. І в парламент буде складніше потрапити для непартійних депутатів або представників тих партій, у яких рейтинги менше 5%. Тут може бути проблема. Але простому маловідомому громадському активістові в парламент стане набагато складніше потрапити, ніж зараз. Такий парадокс.

Думаю, можна буде реалізувати ідею про зняття депутатської недоторканності. Тим паче, всі українські президенти, зокрема й Порошенко, хотіли це зробити. Є шанси на успіх, але все одно не відразу, оскільки потрібні зміни Конституції. Знову ж таки, це не гарантовано, депутати побоюються відмовлятися від депутатської недоторканності, оскільки працює НАБУ. До того ж логічніше йти не на повну відмову, а на обмеження недоторканності. Проте, це можливо. Так, хоча б частково вимоги протестувальників буде реалізовано, але не відразу й не повною мірою.

Читайте також: Останні події в парламенті оприявнили одну з головних проблем нашої політики

Депутати можуть спробувати блокувати трибуну. Але ми ж пам'ятаємо спробу блокувати трибуну з донбаських законів: якщо фракції коаліції будуть протидіяти, то це зробити не вдасться – чисельна перевага на боці депутатів коаліції.

Майже напевно створять наметове містечко. Або під Радою, або на Майдані. Але вирішальна умова успіху – чи з'явиться масова підтримка. І тут маю сумніви: вимоги політичної реформи, висунуті організаторами нинішньої акції, дуже далекі від інтересів простих українців: їх більше цікавлять пенсії, тарифи, наявність робочих місць і так далі. А виборча реформа, антикорупційні суди – далекі від їхніх безпосередніх інтересів, тому ця акція дуже значуща для політичної тусовки, але мало зачіпає інтереси й емоції більшості громадян.