Є багато реформ, які несуть в собі величезні ризики.

Медична реформа може зруйнувати залишки системи охорони здоров'я.

Земельна реформа може остаточно зруйнувати село.

Податкова реформа може зруйнувати бюджет, з усіма поганими наслідками.

Тому дуже не хочеться їх робити навіть тим, хто не має корупційних інтересів.

Читайте також: Входимо в останню фазу реформ в Україні?

Але робити їх доведеться.

Причина полягає в тому, що, якщо не робити реформи, всі згадані системи самі помруть.

Залишки радянської медицини розпадуться і щезнуть у повітрі з відходом останнього покоління радянських лікарів.

Село знелюдниться і вимре менше, ніж за одне покоління, а технологічний стрибок за якихось 30 років зробить українські чорноземи нікому не потрібними.

Заснований на завищених показниках бюджет сколапсує за перших ознак наступної кризи.

Читайте також: Фундамент закладено: однозначний позитив медреформи

Час працює проти України. 

Ми надто довго нічого не робили, користуючись типовим українським підходом – приймати рішення не приймати жодних рішень, бо само якось владнається. 

Не владнається.

Я колись назвав це "синдромом Шулявського мосту": стояло довго, то ще може трохи постояти. 

Не може.

Країні потрібна динаміка.