Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогодні, 23 жовтня

Заговорити на повен голос: Україна має перестати мовчати

Метафорично кажучи, ми живемо зі зв’язаними руками і кляпом у роті, й лише зараз починаємо це розуміти і про це сигналізувати. Організація кожної міжнародної події, а Мистецький арсенал цього року відповідав за організацію українського національного стенду у Франкфурті, – це як розрив оцієї старої радянської тканини. Інколи я собі це уявляю як сцену із фільму про прибульців, де організм проривається крізь липкі, тягучі оболонки мертвого тіла. І кожен такий розрив – перемога. Але ціна цього розриву з позиції затрат енергії та людської мотивації буквально на межі підйомності. Отже, ми як суспільство лише зараз вчимося бути реальним міжнародним суб’єктом і робимо це ціною гігантських зусиль. Треба почати це визнавати, звертати на це увагу і переходити до нової законодавчої рамки.

"Нічого, нічого, що ми живем убого": український соціальний феномен

Середньостатистичний українець не відрізняє й не має бажання відрізняти чесного підприємця, який вибудував бізнес із нуля, й учорашнього правоохоронця, який спеціалізувався на "віджимі" чужих активів. Для нього і той, і той однаково їздять джипом і живуть у двоповерховому палаці. Все, що шикарніше за новий Tucson, уже є предметом недоброзичливості й підозр. Кумедно, але цим ми якраз відрізняємося від жителів "запорєбріка": там належність до офіційної влади якимось чином легітимізує в очах плебсу майновий розрив, ніби людина від влади має певний карт-бланш на крадіжки. У нас успішний бізнес політика – обтяжувальна обставина. Із погляду виробничих відносин невідомо, що гірше.

У російських військових на Донбасі вилучають документи – Геращенко

Цікаві новини з окупованого Донбасу. Зі джерел, яким довіряємо, отримано інформацію, що в російських "ихтамнет", яких перекидають на Донбас, у примусовому порядку на час виконання бойових завдань вилучають російські паспорти та військові квитки і вручають бумажки "граждан "лдрн". Щоб, у випадку загибелі в донецьких степах чи полону, замести сліди, що то не кадрові російські військові. Цікаво, що на останній зустрічі в Мінську, коли обговорювали поїздку координатора ОБСЄ на окуповані території, в тюрми, представники ОРЛО почали наполягати, аби координатор зустрівся з "гражданами России, которые просто давно живут в Луганске и вот решили взять паспорта  "республик", так как хотят защищать "республики" и русский язык от "хунты".

Великий успіх для України: п'ять зауваг щодо книжки Ен Еплбаум "Червоний голод"

Дуже добре, що така книжка вийшла. Її опубліковано в одному з найбільших і найавторитетніших світових видавництв (власне, це консорціум видавничих гігантів англомовного світу – Penguin Random House), і всього за тиждень книга зібрала дюжину рецензій в найкращих засобах масової інформації США й Великобританії. Тобто можемо бути впевнені, що ця книга опиниться в центрі уваги журналістської та наукової спільнот, що фокусуються на Східній Європі й Росії. Сам факт появи цієї книжки – вже великий успіх для України, адже вкотре привертає увагу до трагічних сторінок нашого минулого. Це важливо, коли не самі ми розповідаємо про свій біль, а коли це робить людина збоку – та ще й зі світовим іменем.

Навіщо українцям електрокари

Ми звикли думати, що основною перевагою електрокарів є їхня екологічність. Але ці авто мають й інші переваги. Основні види палива для автомобілів, такі як дизель та бензин, постійно зростають у ціні. Зарядка електромобіля коштує значно дешевше, ніж заправка звичайного автомобіля, а інколи взагалі безкоштовна – мережа зарядних станцій в Україні постійно розширюється. Сьогодні практично кожен великий торговий центр має зарядні станції на парковках, зростає кількість мережевих АЗК, які пропонують зарядку електромобіля. Лишилося тільки встановити домашні та офісні зарядні пристрої, якими будуть користуватися найчастіше. За вісім годин стандартного режиму підзарядки можна забезпечити пробіг до 200 км.

Чому "Сторожова застава" демонструє чудову динаміку щодо касових зборів та відгуків аудиторії

"Сторожова застава" обезззброює своєю простотою. Це пригода, звичайна дитяча казка. Стрічка не грішить фальшивим пафосом, як це часто буває в українському кінематографі, а розказує класичну історію про закомплексованого хлопця, який потрапив у минуле і шукає дорогу у свій час. А тепер про один із найцікавіших аспектів фільму, на який часто звертали увагу, але мало хто писав про нього прямо – ідеологічний. Справа в тім, що "Сторожова застава" – чудова стрічка для молоді, яка легко і з гумором виписує суто український образ та міфологію Русі в маскульті. Тут знамениті три богатирі без "руского духа" – добрячкуваті Ілля, Добриня і "Жевжик" Олешко (прощавай, "Альоша Поповіч").

Коли замість реформи виходить Буратіно

Народна мудрість каже, що в перемоги багато батьків, а поразка – завжди сирота. Однак насправді все інакше. Кожна реформа є результатом наполегливої роботи досить маленької групи людей, підтриманої строкатими союзниками, а не наслідком системної роботи реформаторських політичних сил на замовлення великих громадянських мас (як хотілося би). Робити зміни в країні – це веслувати проти течії, причому течія створена не лише корупціонерами та бюрократами, а насамперед переважною більшістю суспільства, яка висуває запит на стабільність, а не на зміни. Буває, що й європейські структури та міжнародні організації також гальмують нас, замість прискорювати. У цих умовах питання лідерства стає критично важливим. Лідер знає шлях, сам іде цим шляхом і показує шлях іншим.