Позаминулого тижня в англомовному світі вийшла нова книжка Ен Еплбаум "Червоний голод: Війна Сталіна проти України". Ен Еплбаум – відома журналістка та дослідниця Східної Європи, за книжку про ҐУЛАҐ її було удостоєно Пулітцерівської премії.

Отримавши змогу ознайомитися з книжкою "Червоний голод", хочу поділитися кількома міркуваннями з приводу цієї знакової публікації.

Читайте також: Роздратування голодом: хто й чому спростовує те, що Голодомор 1932-1933 років був геноцидом

По-перше, дуже добре, що така книжка вийшла. Її опубліковано в одному з найбільших і найавторитетніших світових видавництв (власне, це консорціум видавничих гігантів англомовного світу – Penguin Random House), і всього за тиждень книга зібрала дюжину рецензій в найкращих засобах масової інформації США й Великобританії. Тобто можемо бути впевнені, що ця книга опиниться в центрі уваги журналістської та наукової спільнот, що фокусуються на Східній Європі й Росії. Сам факт появи цієї книжки – вже великий успіх для України, адже вкотре привертає увагу до трагічних сторінок нашого минулого. Це важливо, коли не самі ми розповідаємо про свій біль, а коли це робить людина збоку – та ще й зі світовим іменем.

По-друге, важливим є факт співпраці авторки з українськими істориками й історично-архівними інституціями. Вже в передмові Ен Еплбаум дякує багатьом українським (чи українського походження) історикам, які допомагали їй збирати матеріал для дослідження, зокрема – професору Сергієві Плохію та Гарвардському інституту українських досліджень. Авторка зазначає, що відкриття українських архівів допомогло їй глибше й повніше проаналізувати досліджувану тему, ввести в науковий обіг нові факти й історичні документи.

По-третє, Ен Еплбаум дуже делікатно ставиться до всіх аспектів своєї роботи. Наприклад, показово, що вона вживає Kyiv (а не Kiev, як то часто прийнято на Заході) – це означає, що поволі в світі з’являється розуміння: Україну треба аналізувати окремо, а не через призму Москви, російської історіографії та офіційної імперської позиції.

Читайте також: Забутий Голодомор. Як Сталін заморив голодом чотири мільйони українців у ході жахливого марксистського експеримента – Daily Мail

По-четверте, все перераховане вище ще не означає, що з усіма тезами авторки ми мусимо погоджуватися. До прикладу, Ен Еплбаум намагається довести, що попри катастрофічний характер, Голодомор усе ж не був геноцидом українського народу. Що ж, слід пам’ятати, що авторка – журналістка й історикиня, але аж ніяк не юристка, тому в цьому аспекті з її твердженням можна і треба сперечатися.

По-п’яте, цю книжку якнайшвидше треба перекласти українською й видати в нас. Зокрема для того, щоб наші історики вчилися писати книжки зрозумілою мовою й цікаво для всіх, брали приклад з Еплбаум, Снайдера і Конквеста. Було б доречно також відзначити авторку та її працю якоюсь нагородою – можливо, навіть державною. Треба вміти цінувати наших союзників і нарешті навчитися вчасно їм дякувати.