– Буратіно, хто тебе виховує?
– Іноді тато Карло, а іноді ніхто.

Вирішив написати допис про лідерство в реформах. Народна мудрість каже, що в перемоги багато батьків, а поразка – завжди сирота. Однак насправді все інакше. Кожна реформа є результатом наполегливої роботи досить маленької групи людей, підтриманої строкатими союзниками, а не наслідком системної роботи реформаторських політичних сил на замовлення великих громадянських мас (як хотілося би). Робити зміни в країні – це веслувати проти течії, причому течія створена не лише корупціонерами та бюрократами, а насамперед переважною більшістю суспільства, яка висуває запит на стабільність, а не на зміни. Буває, що й європейські структури та міжнародні організації також гальмують нас, замість прискорювати.

Читайте також: Потрібні реформи – час працює проти України

У цих умовах питання лідерства стає критично важливим. Лідер знає шлях, сам іде цим шляхом і показує шлях іншим. Саме таким прикладом лідерства є медична реформа й Уляна Супрун. Подолати спротив системи можна лише систематично збираючи навколо себе союзників, звертаючись до суспільства, надихаючи і захищаючи власну команду.

Саме такий приклад лідерства продемонстрував і продовжує це робити Максим Нефьодов у реформі публічних закупівель. Хоча ProZorro – витвір великої команди на чолі з Олександром Стародубцевим, але саме Макс став публічним обличчям реформи, який щодня комунікує з парламентом, урядовими структурами та суспільством – пояснює, просуває, відповідає і захищає. Уявіть на хвилину, що такого публічного лідера в цієї реформи немає, і ви зрозумієте різницю.

Без особливого шуму зараз розгортається реформа державного управління, і там є лідер такого ж ґатунку – Олександр Саєнко. Так само доводиться щодня долати спротив і міняти усталені звички. Коли все це рік тому лише планувалося, я писав: найбільший виклик – це проблема лідерства. На щастя, воно є, хоча реформа лише на самому початку.

Читайте також: Чому урядові структури потребують нових фахівців

Якщо реформою займається іноді тато Карло, а іноді ніхто, то замість реформи виходить Буратіно.

Якщо якась реформа провалилася чи гальмує, спитайте себе, чи ви бачите в неї лідера. Радше за все хтось побоявся взяти реформу на себе. Хтось вирішив не конфліктувати з політиками, урядовцями, більшістю суспільства, з тими, хто має корисливі інтереси, й із тими, хто просто боїться змін. Хтось вирішив не ризикувати репутацією. Хтось вирішив, що воно само покотиться. Не покотиться. Гравітація працює проти нас. Вона тягне нас на дно, а нам треба видряпатися нагору. Бо сонце світить лише там. Без лідерства це неможливо.