Хочуть якісну журналістику, але не готові за неї платити.

Люблять таланти, але не хочуть їх підтримувати і захищати. Справжній талант завжди проб'є собі дорогу, авжеж.

Мріють про позитивні зміни, але щоб була стабільність.

Хочуть, щоб не було смертей на дорогах, але не готові виконувати правила.

Хочуть, щоб не було корупції, але не люблять борців з корупцією (завжди знайдеться пояснення, чому) і не хочуть нічого про неї чути.

Читайте також: Как победить социализм в головах украинцев

Бажають виглядати толерантними і готовими допомагати іншим, але щоб біженці бігли якимись шляхами подалі від них.

Хочуть, щоб поліцейські забезпечили порядок, але не готові їм підкорятися.

Хочуть демократії, але щоб країною керував сильний лідер, на якого можна покластися.

Хочуть вищих зарплат, але не хочуть працювати так, як працюють там, де вищі зарплати.

Хочуть низьких податків, але щоб держава про всіх піклувалася.

Хочуть іноземних інвестицій, але щоб іноземці не скуповували Україну.

Мріють про те, щоб люди змінилися на краще, але не готові мінятися самі.

Читайте також: Небоженко: Украина и Порошенко готовы к разводу. ВИДЕО

Одним словом, діти.
Інфантилізм як національна проблема. Дорослішання як національна ідея.

Кажуть: бідні, бо дурні, а дурні, бо бідні. Це неправда. Ми не дурні. Ми розумні діти, які не хочуть виростати.