Зараз дивлюсь дані щодо цін на основні види аграрної продукції на європейських ринках.

Так, за останній рік ціна на вершкове масло виросла, наприклад, у Франції на 63%, у Німеччині - на 61,18%, у Нідерландах - на 63,46%, у Польщі - на 54,19%.

За даними Єврокомісій ціни на яйце за останній рік у середньому зросли на 52,3%, на молоко коров'яче - на 34%, на сири тверді - на 14%.

Ціни в Європі відображають загальну світову тенденцію зростання цін на всі сировинні товари услід за цінами на нафту.

Це я щодо дискусії про причин стрибка інфляції.

В Україні, згідно методики Держкомстату, 50 відсотків споживчого кошика складають продукти харчування. Це доволі стала структура кошика. Хоча, насправді, в умовах збіднення, населення на продукти харчування змушене витрачати і більше 50 відсотків номінальних доходів.

У той же час в європейських розвинутих країнах витрати на продукти харчування складають від 15 до 18 відсотків доходів. За таких обставин будь-яке зростання цін на продовольчі товари там впливає на загальний індекс споживчих цін у рази менше ніж в Україні.

Якщо в Європі ціни суттєво зростають майже на всі види аграрної продукції, яка аргументація для українських аграріїв продавати її на внутрішньому українському ринку за дохідністю, що не буде порівняльна з тією, за якою вони їх можуть експортувати?

Читайте також: У вересні вартість продуктів харчування зросла на 19,6 % порівняно з минулим роком

Зрозуміло, що таких аргументів у них майже немає.

А ще варто згадати, що у нас виникли монополії на ринках курячого м'яса та яєць. За таких умов наші аграрні монополісти можуть гратися з підняттям цін на свою продукцію в розмірах навіть більших ніж це пов'язано зі зростанням цін на світових ринках.

А якщо це так, тоді будь-якому притомному економісту має бути зрозумілим, що вплинути на цю імпортовану інфляцію та інфляцію, пов'язану з діями монополістів, Нацбанк не має жодної можливості.

Як би весь склад Правління та Ради Нацбанку не надував щоки і не розповідав про їх дії з таргетування інфляції, вони безсилі впливати на немонетарну інфляцію. Сподіваюсь, що це колись стане зрозумілим і урядовцям, і посадовим особам Нацбанку. Хоча впертість, з якою вони демонструють впевненість у своїй правоті, не гарантує, що це стосується саме нинішніх керівників Нацбанку та уряду.

Ситуація з величезним впливом немонетарної інфляції залишатиметься такою до того часу, поки не зміниться структура економіки. Якщо Україна експортуватиме лише сировину та, у кращому випадку, напівфабрикати, натомість імпортуватиме готову продукцію, з відповідно низьким рівнем зарплат та загальних доходів населення, якщо у нас залишатиметься той рівень монополізму від загальнонаціональних до регіональних, який є зараз, тоді і надалі витрати населення на продукти харчування та послуги, тарифи по яким регулюються державою, становитимуть до 70-80 відсотків споживчого кошику. І вплинути на інфляцію, яка генеруватиметься там, Нацбанк не зможе.

На жаль, поки що своїми відверто помилковими діями його керівництво лише сприяє деградації структури економіки, вбиваючи можливості для розвитку переробних підприємств.

Читайте також: Цей офшорний знахар стане могильником багатьох надій українців – експерт про Гройсмана

В умовах повної відсутності доступного кредитування розраховувати, що в Україну прийдуть іноземні інвестори чи з'являться внутрішні, не має жодних підстав. Не важко подивитися усі без виключення звіти міжнародних організацій щодо оцінки інвестиційної привабливості України. В них в усіх чітко вказується, що тут відсутні можливості для кредитування на прийнятних умовах. Вважати прийнятними кредити зі ставками 18-20-25 відсотків навряд чи хтось при здоровому глузді зможе.

Ще і ще раз можу повторити банальну, очевидну істину. Не спроможний жоден центробанк світу забезпечити інфляційну та курсову стабільність національної валюти, якщо економіка слабка. Виходячи з цього, вся економічна політика і уряду, і центробанку має бути підпорядковані сприянню розвитку переробних галузей та наукоємних підприємств, жорстка боротьба з монополіями.

Саме це є основою для довгострокової стабільності національної валюти.