Я не люблю їздити на верхній полиці в потязі. Мені незручно, незатишно і я боюсь звідти впасти.

Тому, розуміючи, що це моя відповідальність, я намагаюсь ніколи не брати квиток на верхню полицю. Але життя, зазвичай, любить жартувати. Те, від чого ти намагаєшся втекти, часто тебе наздоганяє.

Тому в потяг Лисичанськ – Київ я зайшла майже приречено. Пізно купувала квитки. Звичайно ж, купила верхню полицю. Почала шукати собі інше місце. Ледь не в купе у провідників. А мій сусід по купе, з полиці знизу, каже:

- Тю, а я терпіти не можу нижні полиці! Мені син взяв, вирішив, що так буде зручніше. Давайте поміняємось?

Добрі люди живуть у Рубіжному) І таке «переселення народів» якось зразу спростило атмосферу в купе. Та і їхати майже 17 годин – а це термін, скажу я вам.

Почали спілкуватися. Два чоловіки їдуть до Києва, а звідти до Польщі. Далекобійники. Один відпрацював вже три місяці, а інший лише їде на стажування.

Читайте також: Трудова міграція. Що треба знати, щоб не потрапити в "капкан"?

Я почала розпитувати. Розповідали охоче. І ось про що я дізналась:

1. У Польщі є компанія - автоперевізник, де працюють виключно українці;

2. Ця компанія – єдина, куди беруть водіїв без досвіду роботи на фурах;

3. Полякам за таку роботу платять в середньому 5-8 тисяч євро на місяць, українцям – 1,5 – 2 тисячі. Тричі перепитала про польську зарплату. Польський уряд нещодавно заявив, що заробітну плату українців збираються прирівняти до зарплати поляків. Наші дуже того чекають. P. S. в коментарях мене поправляють, що мова могла йти про 5-8 тисяч злотих;

4. Стажування продовжується від 2 тижнів до 1 місяця. Все залежить від базової готовності водіїв. Але ніхто не хоче стажуватися довго, тому що це впливає на зарплату;

5. Наші працюють там по 3 місяці, потім на 1 місяць приїжджають додому. Весь час живуть в машинах. Два водії, два спальних місця. Миються в душі на автозаправних станціях;

6. Режим роботи такий: 9 годин їдуть, 9 відпочивають. Один тиждень – 1 доба вихідна, наступний тиждень – 2 доби;

7. Машини хороші, але до них треба пристосовуватися, все на кнопках, особисті електронні картки, дозоване водіння – як запрограмовано, не перевищиш швидкість і не будеш працювати більше, аніж дозволяється, дороги хороші;

8. За вантажі відповідають водії. На дорогах грабують. Спеціалізуються на цьому – громадяни Румунії, як правило. Якщо вчасно не розвантажили, охороняй. За всі косяки з вантажем – штрафи;

9. Наші часто їдуть працювати на фурах, не маючи уявлення про цю роботу. Цитата: «київські маршруточники - відчайдушні хлопці, вони взагалі не розуміють, куди їдуть». Роботодавці не здогадуються, що такі водії не вміють, наприклад, їздити заднім ходом на великих машинах. Але мотивація у кандидатів висока – тому вчаться;

10. Кажуть, що така робота і життя на дві країни рано чи пізно розбиває сім’ї. Цитата: «скільки сімей Москва у нас розлучила, а зараз таке сам буде з Польщею»;

11. В Росію немає сенсу їхати, бо щоб там влаштуватися, потрібно зразу віддати 2 тисячі доларів – і це офіційні платежі. Та і умови роботи в Росії – погані. Всю дорогу треба платити хабарі. Цитата: «і те, що зараз Росія витворила, відвернула багатьох, нема чого туди їхати»;

Читайте також: Не дуже працьовиті українці: є охочі заробити, нема охочих працювати

12. Нікуди б не їхали, якби була робота. Роботи не вистачає катастрофічно. Заводи закриті, нічого замість заводів не побудувано. Зарплата в 3 200 гривень – несерйозно. Є сили, є бажання, немає куди прикласти. Цитата: «не спиватися ж по-тихому в гаражах»;

13. Будуть в Польщу їздити, поки будуть сили і поки дозволятиме вік. А там беруть до 55 років. Якби в Україні можна було б заробити хоча б половину того, що в Польщі, ніхто і нікуди б не їхав;

14. Нічого і ні від кого не чекають. В жодні персони чи партії не вірять. Цитата: «я наводжу лад в своїй родині, і відповідаю за родину. Треба сину на житло назбирати, син теж хотів їхати, але куди? У нього дружина вагітна, нехай буде поруч. А то всі ці поїздки погано закінчаться для сім’ї. Нехай краще вже я».