Живучи в Іспанії я із здивуванням зрозуміла, що комуністичні ідеї досить популярні на півночі Іспанії. За інші регіони не можу сказати. Мені доводилось досить часто сперечатись і доказувати, що нічого доброго людству комуністичні ідеї не принесли. Але, напевне, людям хочеться вірити у те, що казки існують. І що саме цікаве, прихильність до комуністичних ідей висловлюють освічені люди середнього класу. З робітниками я мала менше контакту, але думаю, що серед них любителів комунізму ще більше.

Недавно я надибала на статтю у іспанській газеті “La Gaceta”, з якої я дізналась про ще один злочин радянського режиму. Коли я розповіла про цю статтю моїм знайомим іспанцям, то виявилось, що майже ніхто з них не знав цю історію. Людство має коротку пам’ять. Політики про це знають і тому не бояться скоювати злочини, обманювати, тому що знають, що суспільством легко керувати, легко навіювати потрібні думки, настрої, легко обманювати. Тільки наймудріших не обдуриш. Але мудрих мало хто чує.

Золото Москви: найбільша крадіжка в історії

В ніч з 13 на 14 вересня 1936 року, через неповні два місяці від початку Громадянської війни, загони карабінерів, соціалістичних міліціонерів і анархистів і півсотні слюсарів та металургів увірвались у броньований сейф Центрального Банку Іспанії, приватне банківське товариство, яке зберігало і охороняло державний золотий запас поряд з тисячами банківських сейфів, які винаймали громадяни для зберігання найбільш цінного майна і особистих накопичень. Установа була новою, збудованою на початку 1936 року для зберігання третього у світі по цінності запасу дорогоцінних металів, і вважалась найбезпечнішою у Європі.

Ті, що увірвались, показали декрет, підписаний кількома годинами раніше новопризначеним міністром фінансів Juan Negrín і президентом Респубіки Manuel Azaña, який дозволяв перевезти всі запаси золота, срібла, цінних паперів і грошей, які знаходились на той момент у Банку, у більш захищене і небезпечне місце, надаючи усю можливі гарантії при перевезенні.

Дозвіл на перевезення мав дати головний касир банку, якого викрали здому і під дулом пістолета привезли до Банку. Там у нього почали вимагати підписати дозвіл на відкриття сейфів з державними цінностями і також приватні сейфи. Касир кілька разів відмовився, і щоб запобігти найбільшому пограбуванню у світі, вчинив самогубство. Деякі джерела вказують, що міліціонери його вбили а потім замаскували вбивство під самогубство.

Міліція, яка складалась з соціалістів, анархістів, слюсарів та металургів, діяла швидко і за чотири дні витягла з броньованих сейфів 700 тон золота. Золото поскладали у ящики, у яких перевозили набої на фронт. Ящики не мали ніяких номерів. Ніяких паперів, які б засвідчували вивіз золота, не було. Через кілька днів таким самим чином вивезли срібло.

Читайте також: ВЧК, НКВД, КДБ, ФСБ...Назви змінюються, сутність залишається

Потім були спустошені приватні сейфи. Якщо нам відомо, що золото і срібло, яке у 10.000 ящиків було перевезено у порт Картахена, оцінювалось 5 міліардів 240 мільйонів тогочасних песет – приблизно 15 міліардів сучасних євро, або 20 міліардів, якщо оцінювати їх нумізматично, то ми не знаємо цінність грошей і матеріалів, викрадених у приватних осіб.

З цих скарбів 7800 ящиків були завантажені на радянські кораблі “ Нева”,”Волга”, які попливли до Одеси. 2000 ящиків опинились у Парижі. Невідома доля 200 ящиків, хоча найвірогідніше, що вони опинились у розпорядженні лідерів Народного фронту.

Читайте також: Страшна історія урочища Сандармох

Срібло зберігалось у Мурсії до кінця війни і потім було продано Франції і Сполученим Штатам. Представник Радянського Союзу Олександр Орлов, який отримав таємний наказ від Сталіна завантажити на кораблі якомога більше золота, відмовився підписати будь-який документ про золотий вантаж. Він пообіцяв прислати документи іспанському керівництву після того, як у Союзі золото зважать та інвентаризують. Зайве говорити, що згаданий документ ніколи не був отриманий.

Через шість місяців після прибуття іспанського золота до Радянського Союзу Сталін опублікував відомості про ріст резервів золота у Держбанку – центральному банкові Радянського Союзу і пояснював це ростом економіки комуністичного режиму. Це була ще одна брехня комуністичного режиму: то було золото Банку Іспанії, яке додали у російські резерви. Не визнавалось, що те золото належало Іспанії.

Оригінал на La Gaceta

Переклад: Олена КОСЕНКО, ексклюзивно для UAINFO