Поїздивши трохи світами, надивившись і напробувавшись усякого, маючи змогу порівняти різні країни між собою, все частіше замислююся: що в Україні справді краще, ніж в інших куточках світу, що мусимо зберегти? Ясна річ, перша відповідь – це наша мова й культура, фундамент самобутності, без цього ми просто зникнемо з карти світу.

Із буденніших речей я досить позитивно оцінюю українську залізницю. Ні, не треба обурюватися і запідозрювати мене в якомусь лобіюванні "Укрзалізниці". Я знаю, що в нас старі вагони, не працюють кондиціонери, у купе падають шторки, а в коридорах – килимки, які збирають пил і бактерії. Мовчу про туалети в наших поїздах. Але попри все це, повірте: українська залізниця значно краща за чимало інших залізничних систем.

Читайте також: Виклики Угоди про асоціацію з ЄС для України

По-перше, вона пунктуальна. Сідаючи в поїзд в Ужгороді, я можу бути впевнений, що завтра точно в такій і такій годині прибуду в Київ. У тій же Польщі поїзд може запізнитися на дві-три години, а в Угорщині потяг взагалі може не приїхати. Крім того, навіть попри здорожчання квитків, ціни на наші потяги все ще низькі і доступні. Слід розуміти, що країна в нас величезна, і проїхати понад вісімсот кілометрів з Ужгорода до Києва за триста з гаком гривень (10 євро!) – це чудова ціна. Крім цього, сам формат нічних поїздів і місць для лежання/сну надзвичайно добре пасує до масштабів нашої держави.

Але є ще щось, що нам треба зберегти за будь-яку ціну. Наші натуральні продукти. Проїхавши в Північну Америку, я був вражений, наскільки погано харчуються там люди, якої ніякої якості продукти споживають. У порівнянні з американцями, середньостатистичний ужгородець живе в раю, бо має доступ до свіжих, смачних і натуральних продуктів. Навіть у східних країнах Євросоюзу помідори втратили смакові якості – так, вони мають ідеальний вигляд, але не мають смаку, не кажучи вже про запах. У Словенії навіть на спеціалізованих фермерських ринках не можна купити свіжого молока – тільки зі спеціального апарату, який пастеризує продукт. Українському хлібові немає рівних ніде, крім Литви.

Читайте також: Українські творці майбутнього, про яких ми не чуємо

Так, до певної міри ми все це маємо у зв’язку з нашою відсталістю, адже ми досі аграрна країна. Але досвід європейської інтеграції наших сусідів показує, що разом із вступом в Євросоюз вони погодилися на досить жорсткі обмеження й сертифікацією сільськогосподарської та харчової продукції, перейшли на "норми", що дуже віддалено нагадують натуральне господарство.

Знаю, що такий самий шлях чекає й на нас. І впевнений, що саме за свої натуральні продукти з сільської місцевості, за традицію базарів, на яких можна купити вирощені на невеличких городах овочі й фрукти, за свіже молоко, за яйця й сметану від бабусь, за м’ясо й сало від дрібних фермерів – за це нам треба боротися. Бо ці товари й справді у нас незрівнянно кращі, ніж у більшості так званого «цивілізованого» світу.