Приємно бачити еволюцію людини у процесі чищення мандарин.

Здається, вся природа зосередилась для того, аби розвинути дрібну моторику рук і вправність пальців заради єдиного дійства. Відчувати плід під руками, здирати нескінченно довгими клаптями, натискати рівно стільки скільки потрібно, аби не бризкати соком і шкіркою. І бризнути лише раз, для хайпу і приколу, вже жуючи дольку, зігнувши шкірку пополам - найпрекрасніший аерозоль у світі. 

Читайте також: Як правильно почати ранок

Чистка мандарин - найрелаксніше заняття, котре ніколи не набридає. Це в рази крутше навіть, аніж лускати повітряні бульбашки пакувальної плівки.

Шкіри від мандаринок благородні, це не як-небудь поспіхом обдерті апельсинові чи вигризені з розрізаних ножем четвертинок і точно не почорнівші, прости господи, бананові, ніби з них вийняли життя.

Мандаринові шкіри продовжують зберігати свої прекрасні округлості і аромат, навіть коли мандаринок вже нема, а їх стає нема блискавично. Хай там буде кілограм чи два, складається враження, що кожна мандаринка зв'язана із наступною невидимою пуповиною, як молочні сосиски і, взявши одну, ти вже не зупинишся, хіба не знати шо вже має трапитись.

- А шо, мандаринок вже нема? – основна фраза міжсімейної комунікації людських домівок на найближчі два місяці. Навіть ті, що живуть узагалі самі - питатимуть самі у себе і не віритимуть, бо людському мозку складно прийняти факт, що мандаринки закінчились. От зовсім. 

Читайте також: Секреты домашнего уюта

Мандарини – це, бляха, єдина стабільність з дитинства, що не зрадила ні смаком, ні емоціями. Вони чесно несуть накопичені спогади усіх миколаїв і нових років і мовчки роблять свою роботу.

Самотня ялинка посеред хати виглядає понуро, але повна миска мандаринок – інша справа, пра'? Це і їжа, і декор, і подарунок і ще купа всього складноописуваного, але відчуваного.

Сезон.