Чи давно ви переглядали список пісень у караоке-барах України? 

«А що там дивитися?» – запитаєте ви. І раніше я б вас точно підтримала. Але на днях побувала в одному закладі міста Хмельницького і після перегляду репертуару караоке впала в шок.

Мало того, що, мабуть, 99% пісень російською мовою, а українських такий мізер, що доводиться буквально вишукувати їх по крихті, мало того, що з першої ж сторінки вас зустрічають пісні Кобзона, який публічно підтримав політику Путіна, радів «поверненню» Криму в «родную гавань», а нині цілується в зуби з головними терористами ОРДЛО (за що йому й заборонили в’їзд в Україну)… справжній жах не тільки і навіть не стільки в цьому - а в тому, що в списку є «Гимн России» і «Гимн СССР» в категорії .. УВАГА… барабанний дріб… «ПАТРИОТИЧЕСКИЕ песни»!!! Вон ано чьо, Міхалич!

Читайте також: Поки ми тотально використовуємо російську, ми будемо сприйматися росіянами як частина "русского мира"

Шах і мат вам – Мінстець, Мінкульт і Міносвіти!!! Бо проводьте ви хоч щодня патріотичні флеш-моби, тягайте Вакарчука по всіх концертних майданчиках України, розказуйте про крутість слова Ліни Костенко, а от чийсь незміцнілий розум завітає до найближчого караоке-бару, розгорне список пісень, аби обрати близьке до душі – а йому там раз – і урок патріотичного виховання – «Гимн России». Подумаєш, усього-на-всього 10 тисяч убитих українців, які загинули від російських куль, подумаєш – тисячі інвалідів і сиріт. Фігня! Б’є – значить любить.

Звісно, я покликала адміністратора. Її відповідь була феноменальна: «Я – аполітична!» Панятна? І от як ти їм доведеш, що коли в країні всі аполітичні, то потім по цій землі ворожі танки їздять?! На питання, як вони взагалі додумалися таке вліпити в список, вона теж відповіла туманно: «Цей список ішов разом з обладнанням для караоке».

Уявлення не маю, як формується список пісень для караоке, але можу зробити тільки один висновок: поки ми жуємо соплі, ворог накладає свої маркери скрізь і мітить територію навіть у таких місцях. А що - прийде якась «заблудша» душа та під пивко чи водочку й згадає, як гарно було в СССР, от точно, як бабушка розказувала. І пісню затягне, сльози аж по сорочці течуть, а потім так артистично в груди себе вдарить і подумає – який же класний всьо-такі Вова Путін і які ж ненависні йому ці бандерівці-укропи.

Припускаю, що вини закладу в цьому нема, що вони просто реально не заглядали у той список, тому й не додивилися. Їхня вина типова – байдужість і пофігізм. Бо у цій війні вони аполітичні (!) Чесно, не очікувала почути таке у Хмельницькому!

На питання, чому так мало українських пісень у списку, отримала теж цікаву відповідь: «Тому що закинути одну пісню у список – це 20 євро, тому ми кидаємо тільки те, що користується попитом!» 
А як же той попит буде, якщо ви українських пісень навіть не пропонуєте? Той мізер, який є, доводиться вишукувати, як тому Камбербетчу, і то тільки тому, що в мене таке терпіння і така мета!

Не була б я собою, якби не вирішила тут же провести експеримент. До цього моменту в залі чулася виключно російська попса і шансон. Жодна з компаній навіть не натякала на готовність співати щось українське. Тому ми замовили Скрябіна «Старі фотографії». А потім «Я не здамся без бою..», і «Сам собі країна», і навіть «Піккардійську терцію». І цього було досить, аби зовсім скоро усі компанії почали замовляти українські пісні. БАГАТО УКРАЇНСЬКИХ ПІСЕНЬ! Більше не було російської попси і шансону. Пара російських рокових композицій все ж проскочила. Але тільки пара, і справді красивих.

Читайте також: Як діє самогубна тактика "інформаційних військ" Росії

Як бачимо, пропозиція все-таки в багатьох випадках породжує попит. Тому не варто кричати про «нєт кантента» і «нєт нармальних пєсєн». Усе є! А якби ще відвідувачів на першій сторінці списку зустрічав не Кобзон, а Кузьма Скрябін – то вони б і співали його одразу, без мого прикладу.

Звісно, я зробила запис у книзі скарг, і сподіваюся, що адміністрація це врахує. А також сподіваюся, що адміністрації усіх караоке-барів надалі переглянуть списки своїх пісень. І самі стануть пропагувати українську пісню й українську культуру.

ПС. До речі, «Гімн України» скромненько перебував у банальній категорії «Гимны», самотньо затесавшись між піснями «Ехо любві» та «Двух дарог пєрєсєчєньє». Ми його ледве знайшли.