Основна проблема путінської стратегії: люди втомлюються від інформаційних перемог на тлі реального спустошення своєї кишені. Про це в блозі "НВ" пише Дмитро Орєшкін.

Чому в принципі в країні з'явився тролінг більш-менш зрозуміло: є люди, які сприймають світ, як війну. У Росії існує ціла субкультура, яка вважає, що СРСР зруйнувала пропаганда Заходу. І в це дійсно вірять. Так, для цього є деякі підстави, але недостатні: Радянський Союз розвалився через власну неефективність. Але вони з цим не згодні, вони вважають, що СРСР був сильним і чудовим, оскільки цій групі людей за часів союзу жилося добре, вони були першими в черзі на роздачу соцблаг від вертикалі влади, тому їм вкрай подобається вертикальна модель. І коли їм кажеш, що ця модель неефективна і тому СРСР розпався, вони кажуть, що ні – вона ефективна, а союз розпався, оскільки ми недостатньо жорстко контролювали інформаційний простір, і туди проникли ворожі міркування, чужі для духу радянської людини.

Їх можна умовно назвати радянськими реваншистами. Вони сприймають світ як війну культурних стереотипів і типів управління політичним простором. А оскільки війна, і вона дедалі очевидніше ведеться в інформаційному просторі, дуже для них зрозумілому. СРСР був у значній мірі віртуальною реальністю. Ми там будували комунізм, йшли від перемоги до перемоги, а врешті-решт прийшли до того, що Путін назвав "найбільшою геополітичною катастрофою". Але, на відміну від західної культури, де домінує повага до дійсності, в радянській домінувала повага до віртуальної. Як тільки зруйнувалося уявлення про великий і могутній Союз, зруйнувався і він сам. Звідси – обережне ставлення до інформаційного простору, який потрібно захищати, в тому числі від західних віянь. З їхньої точки зору, Захід постійно проводить інформаційну атаку. Цьому потрібно протидіяти – створювати інформаційні війська.

Читайте також: "Для нас це погані новини". Нотатки по сценаріям Донбасу

І тут починається найцікавіше. Можна просувати позитивний образ, як це було в сталінські часи, але досить важко створювати ілюзію благополуччя там, де його немає. В цьому основна проблема путінської стратегії в Росії: люди починають трохи втомлюватися від цих інформаційних перемог на тлі реального спустошення своєї кишені.

Оскільки дуже важко створити реальний позитивний образ того, що вони створюють, вони створюють фейковий. При цьому не так покращують свою ситуацію у віртуальної реальності, як дискредитують чужу. Дуже типовий приклад – Україна: це жидобандерівці, укрофашисти, скакуни і так далі. Це зовсім не стихійний процес. Тут вони добре розуміють: треба вкласти в це гроші, знайти людей, які не просто переформатують інформаційний простір, а дискредитують його.

Їхнє завдання – загидити інформаційний простір, щоб люди вже не вірили нічому. Важливо сформувати відчуття, що всі брешуть. Тому суцільним потоком йде фейкова інформація. Йде каламутний потік в розрахунку не на те, що люди повірять, а на те, що перестануть вірити. Загальне відчуття досягається досить успішно: Україна ось-ось розвалиться, Захід гниє і розкладається, Росія піднімається з колін, і все це на тлі «а ми нічому не віримо». Але в цьому світі, де нікому не можна вірити, ми віримо своїм, бо вони свої.

У американців до цього кращий  імунітет, тому що є альтернативні джерела інформації, тому люди не так цьому піддаються. Хоча достатньо, щоб покласти маленьку гирьку на чашу терезів не стільки на користь Трампа, скільки проти Гілларі. Завжди є якась меншість, що не до кінця визначилася, яку можна було б схилити в той чи інший бік. І ось, завдяки впливам тролінгових груп, вони дали додаткові мільйон-два голосів.

Читайте також: Росія була, є і буде сусідом України і завжди буде мати якесь своє бачення щодо "українського питання", – блогер

У Росії простір вже остаточно став віртуальним. Це самогубна політика. Росія завдяки своїм же зусиллям повертається до первісного стану, коли люди вірять тільки членам свого племені, тим, кого особисто знають. Ось, наприклад, ситуація у Фейсбуці: ти написав текст, тобі надіслали умовно 200 відгуків. Якщо відгук написаний тим, кого ти особисто знаєш – ти його читаєш, бо розумієш: це людина з твоєї групи. А якщо хтось невідомий – це скоріше за все троль, який прийшов зірвати дискусію і обговорити, чому в Росії так багато євреїв. Це деградація до родоплемінного рівня: важливі не юридичні норми, а те, моя людина чи ні, нехай навіть вона бреше. Це соціокультурна деградація країни. І тролінг, і путінські жарти – це все дуже серйозно, воно порушує російську культуру і державність в перспективі.

Виходить, що масової системи державного обміну інформацією і, відповідно, довіри – чомусь ти ж повинен довіряти – вже не існує. Ті, хто недостатньо переконані в своїй правоті і хочуть знайти різні точки зору, губляться, тому що думок немає – є тільки потік бруду, сфальсифікований з усіх боків. Підміна сутнісних розмов порожньою брехнею знищує національну спільність. У Штатах цього не вдалося зробити: там вірять Конституційному суду, державним інституціям, розуміють різницю між серйозними газетами і несерйозними. А в РФ люди читають щось на кшталт Комсомольської правди, а це цілком пропагандистський орган. Але проблема в тому, що і КП, і RT не дуже вірять, коли читають – але читають. У людей мізки завихрюватися.

Читайте також: Мочанов: Такое ощущение, что эта война – навсегда. На годы и поколения

При цьому троллям платить не Росія – і в цьому гібридна сутність путінського режиму. Їм платить Пригожин або ще хтось – так само, як в Сирії воює ПВК. Бізнесмени на прохання Кремля це роблять, тому що, якщо не зроблять – їхній бізнес зруйнується, він залежить від вертикалі. Фабрика тролів – це особиста ініціатива пана Пригожина, а те, що у нього мільярди з'являються на державних підрядах – це не рахується. На Заході вже давно був би привід для скандалу.

Для такої роботи в США потрібно володіти грамотним англійським і знайти підхід до різних аудиторій, які складають населення США. Тобто потрібно мати розгалужену мережу агентів впливу, підготовлених людей, які пишуть правильною американською мовою, на правильні теми в правильних місцях. До того ж, технологічно це повинні бути країни з непрозорим бюджетом – Росія, Китай, Іран. Але не думаю, що у Ірану вистачить груп впливу, щоб серйозно втручатися в життя США.