Знаєте, у мене таке відчуття, що десь в українських владних колах є спеціально-навчені люди, у яких є лише одна мета – пошук можливостей, як ще ускладнити життя українцям. Не те, щоб нашим громадянам жилося і без того легко і комфортно, але живучість українців, вірогідно, у когось викликає неприязнь та бажання з нею боротися. Тому періодично виникають нові і нові законопроекти у жанрі «покращення уже сьогодні».

Всі ми пам’ятаємо законопроект, що був внесений не так давно до парламенту групою «небайдужих» депутатів, інтереси яких раптово співпали з інтересами великого українського бізнесу.

Мова про спроби суттєвого обмеження для українців можливостей ввозити на територію держави різноманітні товари, обмеживши обсяг безмитного ввезення 150 євро на місяць. Тоді це все викликало бурхливе обговорення в українському суспільстві, і, зрештою, ініціативу, наче, забули.

Читайте также: Шість важливих речей, які зупинять економічні негаразди в Україні

Однак «покращення уже сьогодні» не може відступити в Україні просто так. Все одно десь сидить бюрократ, у якого обливається кров’ю серце від однієї думки, що десь ходять гроші і товари, а персонально він НЕ МОЖЕ ПОКЛАСТИ НА НИХ СВОЮ ЛАПУ.

Тепер у Кабміні виникає «компромісний» законопроект. Він поки що не дійшов до парламенту, але не хвилюйтеся – він вже існує.

Компромісніть його полягає у тому, що, за звичною традицією, лайно змішали з чайною ложкою меду, та назвали все це «компромісним» медом. Зокрема, тепер пропонується звільняти від оподаткування лише перші ТРИ міжнародні поштові відправлення на місць. А далі – все те саме, що і у «до-компромісному» законі.

Це не було би так смішно, якби не виглядало абсолютною дурнею. Ну от скажіть будь-ласка, які такі мільйони планують заробити у Кабміні на посилках дорожчих за 150 доларів? Наприклад, у 2016 році в США збільшили свій безмитний ліміт для посилок з $200 до $800, оскільки витрати на адміністрування оформлення та оплату зборів за посилки з митом перевищували надходження від цих платежів.

Якщо у нас введуть геніальні податкові нововведення, то треба буде направляти додаткові ресурси на ведення персоніфікованого реєстру отримувачів відправлень, на їх документальний супровід і т.д. Звісно, це потребуватиме додаткових капіталовкладень. Але навіщо?

Особисто я бачу лише три «корисності»:

- вчергове показати українцям, що держава думає щодня, яку ще дрібну (або велику) капость їм зробити;

- відпрацювати гроші великих торгівельних мереж, які думають, що, прибравши з ринку «Аліекспрес», вони вирішають всі свої проблеми;

- сподівання заробляти на різноманітних «сірих схемах» ввезення товарів, які неодмінно з’являться після чергового «розумного обмеження».

Ну і, звісно, дехто буде «освоювати кошти» на адмініструванні податків за китайські фени, і розказувати, як сильно він «наповнив бюджет», вивівши попередньо з нього мільйони.

Насправді ж суть проблеми проста.

Україна – царство монополій, що наживаються на звичайних громадянах. Громадяни розуміють, що за межами України можна купити пристойне взуття за невелику суму, а в Україні – ні.

Читайте також: Проблемы бизнеса: кто виноват и что делать?

Монополісти у вигляді великих торгівельних мереж звикли розгадати громадян як свою власність, і тому дуже заповзято борються з усіма можливостями для них вийти за межі «товарного диктату».

Оскільки нормально конкурувати вони не вміють, то «проплачуть» свій політичний «дах», і той починає вигадувати закони, як би це ще не дати можливість українцям купляти щось пристойне за помірні гроші.

Саме так і виникають законопроекти на кшталт №6755 та №6756 від 17.07.2017 р., які просуваються під маркою «детінізації» та «європейськості», однак реально можуть загнати у таку непролазну і неєвропейську «тінь», яка нам і раніше не снилася.