І трохи про Нью-Йорк. 

Я одна з тих небагатьох, хто не відчув джетлега. Напевно, тому що в Києві все своє життя я жила по Нью-Йоркському часі - лягала о 4й ранку, прокидалася о 12й дня. Це, звісно, честі мені не робить, але хто ж винен, що я вродилася не в тому часовому поясі? 

Тож тепер о 23:00 я і ліжко - єдине ціле, а о 8й ранку я беру каву і активно чемчикую до океану (ще одна мрія збулась - до нього аж 5 хвилин пішки). Океан прекрасний, в Брукліні сонце, +12. Це наводить мене на думку, що все ж таки Бог любить Америку більше, ніж Україну. 

Читайте також: 5 самых нелепых законов Нью-Йорка

Чотири дні я ходила. Я топтала вулиці і авеню Манхеттена та Брукліна так довго, як могла. Я каталася на машині по Бруклінському мосту і плакала від щастя, я виїздила на метро купу грошей, але ефекта «Вау» в повній його мірі так зі мною і не сталося. Нью-Йорк мені рідний, зрозумілий і простий як дві копійки. Всі ці його хмарочоси на Манхеттені і милі будиночки в Брукліні поселилися в мені з часів перегляду «Секс і місто». 

Нью-Йорк - мій! Я йому зізналася в любові, він мені теж. 

Сьогодні з подружкою ми зайшли в трушний бар в районі Сохо послухати джаз. Взяли по пиву і усілися на дивані. Все як в кіно. Я думала про те, що нарешті сиджу у власній мрії, нарешті все саме так, як я уявляла безліч років «до». Ще я подумала про те, що тепер життя розділиться на «до» і «після».

До нас одразу ж причепилися два веселих чувака: Джозі родом з Мехіко і його друг (забула як звати) з Флориди. Вони багато жартували, ми багато сміялися і я періодично казала Юлі «По ходу Всесвіт щось наплутав і нам прислали не ту бандероль! Що це за чуваки? Як нам їх позбутися? Я хочу слухати музику!». Але розмова продовжувалася і ми дійшли до того місця, коли всі починають виясняти між собою, хто чим по житті займається. 

І тут Джозі, наче поміж ділом, дістає пластикову картку - перепустку на HBO і каже, що він працює там. 

- HBO???!!! - питаю я, - чувак, ти серйозно? Ти працюєш на HBO? Гра Престолів, Справжній детектив і всі решта моїх улюблених серіалів? Це робиш ти? 

- Так, бейбе, я працюю на HBO, але хіба це важливо? 

- Не те щоб це дуже важливо, але в Україні я працюю на телебаченні, тому зрозумій мене правильно, HBO - це все ж таки досить круто для мене. 

- Немає проблем, бейба, давай завтра в обід я тебе поведу на HBO, зроблю екскурсію, якщо тобі так хочеться. До речі, там в обід безкоштовні снеки. 

- Оу, мен, це неважливо! 

- Ні, бейба, безкоштовні снеки в офісі - це дуже важливо, повір мені. 

- Як скажеш) 

Читайте також: "В Нью-Йорке, вне зоны комфорта, я нашла ответы на свои вопросы", - блогер о переезде в США

- Позвони мені, як прокинешся. Сходимо, тобі сподобається! 

«Четвертий день в Нью-Йорку», - подумала я, сидячи в переповненому метро біля бомжа. «Політ нормальний. Всесвіт з бандеролями таки нічого не наплутав».