Спостерігаючи за сварками, упираннями лобами, руками в боки, обзиваннями свійськими чи дикими тваринами, псуваннями нервів, за інтригами, гнівом, почервонінням, підвищенням артеріального тиску, усією цією скандальною дисгармонією і неконструктивом, часом думаю, що це все від того, що людина чи люди - не на своєму місці.

А це, насамперед, знову ж таки, йде з дитинства. Як, власне, все. Спочатку батьки переоцінюють чи недооцінюють здібності своїх малюків. Ми ж знаємо, як деякі батьки всім дають зрозуміти, який геній в них росте. І малий "геній" сприймає це за чисту монету. Або чуємо іноді - ну в кого ти таке безтолкове?

Читайте також: Ми себе оточили міфами, в які самі повірили, і які будемо відстоювати до крові

Потім батьки поступово нав'язують дітям свої смаки чи нереалізовані комплекси або почуття вини. Потім ці дезорієнтовані діти йдуть вчитися по цих дезорієнтованих нав'язаних життєвих маркерах.

Потім, якщо вистачає характеру, духу і грошей, ці діти все це ламають, йдуть з тих вишів чи інших батьківських уявлень про життєву правильну дорогу, яку їм нав'язали, вибираються з цих комфортних хащів і починають розчищати свою дорогу. На якій вони будуть збивати руки-ноги, але на якій вони будуть вільними і щасливими.

Проте далеко не кожному щастить з батьками, які сприймають маленьку людину, саме як повноцінну людину, а не лише, як об'єкт виховання за власними уявленнями про світ.

Читайте також: Привычки, которые портят вам жизнь

І не кожен має достатньо характеру, духу і грошей, щоб у молодому віці зламати нав'язане і піти своєю дорогою. 
Тому, як на мене, так багато навколо непрофесійності, людей не на своєму місці.

І тому вони сваряться, роблять дурниці та втягують у цю дисгармонію багато чого і кого навколо. Як важливо прислухатися до дітей, до їхніх бажань і здібностей у їхньому ранньому віці. І поважати ці якості. Щоб потім дитина навчилася сама бути вільною і щасливою. Незалежно від життєвого та професійного місця, головне - свого.