Я насмілюся на крамолу. Вважаю, що рух волонтерів, які утримують армію, – це ганьба України. Тут нема чим тішитися.

Взявши на свій горб таку фундаментальну функцію, як військовий захист території, волонтерство обнуляє українську державність. Бо якщо держава не здатна виконати свою пряму й найпершу функцію (а прямішої функції просто не існує), то сам факт державності не має ніякої ціни. І коли старенька бабуся ще досі дає 5 грн зі своєї мізерної пенсії на армію – це маразм. Це – летальний кінець 26-річного етапу державотворення.

Читайте також: Волонтерський рух – маркер нашого сьогодення

Волонтерський рух повинен був припинитися автоматично після запровадження загальнообов’язкового податку на армію.

Кожен працюючий уже віддає гроші на потреби армії. Волонтерство не може тривати безкінечно! Це породжує цілий клас ініціативних людей, для яких волонтерство - нова професія. Це породжує цілий клас командирів, які дзвонять волонтерам і замовляють необхідне, як у бюро прийому побажань. Це породжує наркотичну залежність і перших, і других. Нам потрібно творити не добро, а систему. Тому що добро треба творити щоразу - а систему створюють раз і назавжди.

Присікати свої власні пориви благородства - це важко, це некрасиво виглядає, це тягне на звинувачення в "руці кремля".

Але волонтерство треба згортати. Якщо ваша дитина – безпросвітний ледар, дармоїд, ліжко не застеляє, старатися не прагне – то ви даєте їй підсрачник чи все-таки змушуєте виконувати свої обов’язки? Так ось, неправильно до кінця життя заміняти собою державу. Пора заокруглятися. Пора тренувати державний м'яз, а не атрофувати його. Не може країна, яка платить податок на армію, в’язати теплі светри, і не з Торонто має летіти аспірин та бинт на передову. І це грьобаний стид збирати гроші для хлопців у шпиталі, які потребують шампуню й піни для гоління. Це мусить колись скінчитися. Бо навіть добро перестає цінуватися, якщо його стає забагато.

Читайте також: Парубій: Волонтерство стало справжнім українським феноменом і ознакою сучасної України

Думаю, більшість людей не зрозуміють і не підтримають цю думку, але 4 роки безперервного волонтерства - це вічність. Хочу їм щиро подякувати, висловити гігантське захоплення - і попросити замислитися.