У палаці Шлясгайм під Мюнхеном натрапив на музей, присвячений східній Прусії – тобто тій території, яка після Другої Світової війни опинилася у складі Росії та Польщі: Кеніґсберґ став Калінінградом, Данциґ – Гданськом.

Читайте також: Насправді нема ніякого польсько-українського конфлікту

Звичайно, я побачив музей втраченої цивілізації. І в самому такому спогаді не бачу нічого поганого – пам`ять про втрачені цивілізації треба зберігати, це ознака здорової країни. Хвороба – це коли пам`ять про втрачене перетворюється на реваншизм і претензії до сусідів. 

Польські політики роками боролися із впливом найбільш одіозних представників Спілки вигнанців із Прусії на німецьку політику, щоб зараз стати заручниками не менш одіозних представників так званих "кресових" середовищ – справжнього польського відлуння німецького реваншизму недавнього минулого.

Читайте також: Польський джин із пляшки. Що робити Україні

Народи Європи втратили чимало "свого" за ХХ сторіччя. Причини є різними, але рана завжди болить, поки не загоїться. Саме тому я завжди був впевнений, що наше спільне завдання з поляками – загоювати рани, а не роз‘ятрювати їх.