Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогодні, 15 грудня

Звернення групи "Перше грудня": Коли спільний човен перекинеться – провина за це ляже на всіх

Лише загроза втрати державності дає нам моральне право ще раз звернутися до всіх, хто задіяний у нинішньому бою без правил: зупиніться! відступіть на крок! Зробити це ще не запізно. Цивілізований світ живе не "викручуванням рук", а форматом компромісу – коли в результаті складних домовленостей усі учасники трохи невдоволені, але справа рухається вперед. Українська влада, передусім президент і його оточення, мають усвідомити, що сучасна держава – це не приватне підприємство, власник якого ставить начальниками підрозділів відданих йому особисто людей. Така концепція влади є хибною, загроза від її продовження стала очевидною.

Верховний Суд: замість оновлення та реформи – чергова імітація

Повна відсутність спротиву подібним "досягненням" серед суддів Верховного Суду також показує, що переважна їхня більшість готова продовжувати працювати в такому середовищі. Винятки можуть складати хіба що кілька "нових облич". Але поки що і їхніх голосів не чути. Таким чином, замість оновлення та реформи ми отримали чергову імітацію. Сьогодні, коли запрацює "новий" Верховний Суд, буде багато пафосних слів про верховенство права й довіру до суду. Імовірно, буде навіть про доброчесність. Але словами про доброчесність нікого не переконаєш. У дусі доброчесності треба вчиняти, навіть коли ніхто не бачить. Поки що виходить навпаки.

Велика Британія визнає російську загрозу

Але ставити запитання не те саме, що давати відповіді. Список бажань – це не стратегія. Коли хочеш чогось досягти, засоби не з’являються автоматично. Від 1991 року Велика Британія розгубила весь потенціал протидії Росії. У пріоритеті були торгівля й інвестиції, а також пошук союзників у боротьбі зі злочинністю й тероризмом. Від людей, які застерігали про вплив російських грошей на нашу фінансову систему або сумнівалися в щирості російських пропозицій щодо співпраці, здебільшого відмахувалися. Ті, хто це робив, досі переважно не визнають російської загрози. Як наслідок – нас постійно заскакують зненацька, ми не маємо внутрішньої інформації про цілі та плани Росії.

Як і чому нам загрожують соціальні мережі

У пресі впадають в очі назви: "Facebook не захистить вашого приватного життя", застерігає на першій сторінці The New York Times; "Як напівосвічена технічна еліта занурила нас у хаос", б’є на сполох The Guardian. А The Economist обрав темою номера засторогу: "Загроза демократії з боку соціальних медіа". Ще недавно ми, наче отара баранів, гасали по пасовиську, виділеному для нас Facebook, Google чи Twitter, а сьогодні всі запитують себе, як так сталося, що соцмережі можуть бути агресивною зброєю та місцем поширення fake news Відповісти не здатні навіть самі творці тих технологічних шедеврів.

Дні тижня. Давні назви й сучасні – чужі вони для нас чи рідні

Здавалося б, що нового можна повідати про те, що має сім днів, назви яких відомі й малечі. Однак і цього разу, я намагалася по крупиночці, по словечку знайти якомога більше знаного і багатьма нами не знаного про назви днів. А це те, що знали наші предки і що відбирали в нас або спотворювали наші недруги й вороги. Коли ми говоримо слово "тиждень", то, звісно, маємо на увазі проміжок часу в сім діб із певною назвою кожного окремого дня. Проте були часи, коли тиждень складався із п'ятьох і навіть десятьох днів. Поступово декади і п'ятиденки змінилися на семиденки, а кажучи давньоруським словом – седмиці.

Кілька замальовок про німецьку школу

У деяких школах у старших класах діти проходять "Гомо фабер" Макса Фріша. Я не читала поки що, але кажуть, що складна штука. Особливо складна для дітей, бо вони не можуть асоціювати себе з головним героєм і весь час хапають порожнечу. Я все ж зберусь якось і прочитаю. Тим не менш, розбирають твір дуже ретельно. Зараз поділили клас на групи й задали дуже цікаве завдання, особливо цікаве для покоління інстаґраму. Треба зробити фотоальбом так, як би його зробив головний герой Вальтер Фабер, який у романі багато подорожує. Треба передати його погляди, характер і особливо зміну характеру у світлинах і дизайні фотоальбому.

Чому сирові не стати творогом і коли непереливки буває

Наголос у російському слові творог подвійний. Запозичати ще один росіянізм немає сенсу, бо тоді замість сирник, сирниця,сирний, сирок, вареники з сиром доведеться казати творожок,вареники з творогом тощо. Проти суржику потрібно боротися, а не заохочувати його. Вадима Осичнюка цікавить етимологія слова непереливки. Це слово зі значенням важко, скрутно, утворене внаслідок злиття заперечної частки не з іменником переливки, похідним від слова переливати – наливати зайве, наливати через край.

Назву рок-гурту Dire Straits українською можна перекласти словом непереливки