За підсумками попереднього допису про "матушку-Єкатерину" на однойменній площі в Одесі я задовольнив свою цікавість. Мої висновки, виходячи з реплік дописувачів різних поглядів і темпераменту на стрічці:

1. По-перше, ніхто не читає літер. Іще раз по складах: я не закликав руйнувати пам’ятник, це взагалі не моя справа, я тут не маю права голосу й не збираюся на нього претендувати. Сподіваюся, п. Труханов разом із міськрадою та всіма одеситами гідно відреагують на пропозиції наукової громадськості. Багато хто купується на фейки, бо готовий на них купуватися й навіть хоче на них купуватися. Отже, ще раз: ніхто не руйнує пам’ятник і тим паче не повертає на старе місце "Потьомкінців". Ані я, ані пан В’ятрович. Мені йшлося про мотивацію захисту цариці. Я її дізнався.

Читайте також: Невже не муляє? Скандальний пам'ятник Катерині ІІ в Одесі

2. Для одеситів Катерина ІІ – не історична постать, а персонаж Дюма й центр композиції ("Yeah, man, it really tied the room together").

3. Щодо історичної пам’яті, особливо в контексті утисків євреїв у Російській імперії, то, виявляється, спершу треба розібратися з Бандерою, Коновальцем та Оленою Телігою (така думка звучала наполегливо попри те, що означені історичні діячі не вбивали, не катували й не обмежували в правах, а, навпаки, самі загинули наглою смертю), а також Гонтою та Богданом Хмельницьким (тут, до речі, я би солідаризувався з частиною дописувачів). Я, звісно, питав лише про Одесу й локальну ситуацію, але гаразд, фіксуємо. Також я з подивом дізнався, що в Україні наполегливо уникають пам’яті про Голокост, а ті, хто реально займаються увічненням його жертв, – пристосуванці й лицеміри (?!). Я не коментую, просто підсумовую послання.

Читайте також: Сплячі тіні імперії на наших вулицях і в наших головах

4. Про утиски українців чомусь у даному контексті згадувати неактуально. Не цікавить.

5. Я – маніпулятор.

Ще раз дякую всім, хто долучився до розмови. Дізнався чимало нового. Як про ситуацію, так і про окремих людей, що брали участь.