Країна наша – як її клімат. То холод, мороз, крига, сніг – і тоді крига в очах, у державній владі, у голосі телефоністок і поглядах продавчинь у магазинах, і тоді Янукович, "Беркут" і директор ЖЕКу.

То плюс 5, як сьогодні, – й тоді вся ця крига тане, влаштовуючи загальнонаціональний потоп, і тоді журба, плач, всесвітнє співчуття, братання й Майдан. І навіть директор ЖЕКу стає гуманним Петровичем, і в нього двоє дітей і пес на ім'я Хемінгуей.

Читайте також: Звернення групи "Перше грудня": Коли спільний човен перекинеться – провина за це ляже на всіх

А потім мінус 10 – і тоді всі ці потоки сліз, співчуття й доброти замерзають, і тоді знову крига в очах, холод і побутовий садизм – іще гірші, ніж раніше. Бо нема нічого жорстокішого, ніж замерзлі сльози. І немає нічого цинічнішого, ніж замерзла журба.

А ще (візьміть до уваги) після відлиги з'являється ожеледиця, тобто нестабільність соціально-економічної ситуації.

А потім знову плюс 5 – і знову вселенська доброта. І знову ми найкращі від усіх, і ціни нам немає, і найдобріші ми, і найсильніші.

Читайте також: Наука бути громадянином: чому маємо її опанувати

Така наша психо-кліматична гойдалка. Нестабільна і стрьомна, але цікава. Бо що більше замерзне, то більше розіллється.

Але дуже хочеться, щоб "відлига" у нас ставала справжньою весною. А потім і справжнім літом. Бо сама по собі "відлига" – це завжди тільки частина зими. І найгірше те, що зима про це знає.