Про речі, яким я кажу "ні".

Нижче у коментарях до фото можна прочитати про те, чому деякі речі я ніколи не розуміла.

Пригламурєний камуфляж. Зараз інстаграм і крамниці переповнені різними варіантами. Але коли я бачу у магазині щось таке, прикрашене стразами або незрозумілими золотими нашивками неіснуючих формувань, у мене починає сіпатись око і перша фраза, що спадає на думку, це "да ви ох*їли тут".

Впевнена, що ці емоції - результат того, що у нас війна. І також впевнена, що основна маса навіть не зрозуміє що тут такого. Мені важко пояснити природу цього відчуття, але інколи хочеться спалити ті лахи прямо посеред магазину, разом з силіконовими бабами, які це рекламують на фоні шанелі. До речі, гламурних чуваків, які не мають уяви що таке армія і ходять у камуфляжі, я б теж палила.

Читайте також: 6 fashion-трендов этой зимы

Рукав три чверті. Ну гарно, мабуть. Більш того, у мене в гардеробі навіть є пара таких речей, які викинути шкода, а коли до них доходить черга, я довго їх роздивляюсь, а потім кажу собі "не сьогодні". От не розумію я функціоналу такої довжини рукава - не туди і не сюди. Влітку спекотно, зимою холодно. А я мерзляка.

Пайєтки. Чомусь уявляю собі одразу підгулявшу дівчину, яка під ранок у прим*ятому платті шурує додому після дискача і періодично її тошнить від алкопередозу. Ну і взагалі, хочеш зіпсувати просту і лаконічну річ, нафігач на неї пайєток. Зато вічне свято.

Відкрита спина. Ну просто тупо холодно. Або спекотно. Хз, піди розберися. Не люблю речі, в яких відчуваєш дискомфорт, дисонанс і бажання швидше перевдягнутись у піжаму.

Читайте также: Почему женщинам так сложно разобраться, что надеть на работу

ОМГ! Ця річ незмінно і вже багато років очолює мій топ найжахливіших речей. Ну можливо це зручно (ну так кажуть). Але це... омайгад, омайгад, як це можна можна носити в люди? Причому це стосується і чоловічих варіацій також. Про асоціативний ряд я казати не буду, самі здогадаєтесь.

Ось так виглядає кошмар мого випускного. Тоді не було нормальних суконь і магазинів нормальних майже не було. І от ці зборочки, мама моя рідна! Або зборочки, або весільні сукні (а шо, у нас так одна прийшла, всі ржали). Нагадує фіранку в борделі. Ну ладно, не в борделі, в шкільному актовому залі.