Ми з родиною приїхали до Канади приблизно 14 років тому і оселилися у найбільш заселеній провінції країни Онтаріо, а точніше, в Торонто. І, мабуть, чи не найбільше нас у Канаді вразила система охорони здоров’я.

МАЙЖЕ БЕЗКОШТОВНА МЕДИЦИНА

У порівнянні з українською медична сфера Канади є більш упорядкованою і відрегульованою. Кожен громадянин або людина, яка має посвідку на проживання, має медичну картку — поліс державного медичного страхування. Для малозабезпечених, людей похилого віку є додаткові види державного страхування.

Ми отримали наші медичні картки поштою приблизно за три місяці після прибуття до Канади — щойно набувши статусу постійних мешканців (швидкість бюрократичних процедур справила на нас неабияке враження, але це окрема тема для розмови). Без цієї картки вас не прийме жоден лікар. Звісно, тут ніхто не кине вас напризволяще в екстреному випадку, але якщо раптом з якихось причин ви не маєте державної страховки, після надання допомоги рахунок за неї доведеться оплачувати повністю з власної кишені. 

Взагалі медицина в Канаді — безкоштовна. Майже (чому майже, поясню трохи нижче). Державна страховка дає змогу отримувати медичні послуги у будь-якій державній лікарні Канади та відвідування сімейного лікаря. Для пацієнта послуги будуть безкоштовними — лікар на підставі даних медичної картки виставить рахунок державі. 

Фінансування системи охорони здоров’я здійснюється на провінційному рівні, однак прицнипи покриття медичних витрат по країні практично нічим не відрізняються. Під державне фінансування підпадають консультації сімейних лікарів та лікарів-спеціалістів, діагностичні процедури, "швидка допомога", більшість операцій (апендицит, видалення ракових пухлин тощо). 

Читайте також: Впровадження "медреформи" ставить під сумнів верховенство права в Україні – думка

А тепер поясню, чому майже безкоштовна. Приміром, вартість одного виклику карети "швидкої" становить понад 2600 кан.дол. За наявності державної медичної картки у пацієнта йому доведеться сплатити 45 кан. дол. (1 кан.дол. дорівнює 20 грн за актуальним курсом, тобто близько 1000 грн), решту — покриє уряд. Крім того, державною програмою не фінансується відвідування дантиста (окрім надзвичайних ситуацій та для дітей віком до 17 років з малозабезпечених сімей), послуги офтальмолога, ліки, призначені за рецептом.

Ціни на ці додаткові сервіси можуть неабияк вдарити по кишені. Наприклад, почистити зуби може обійтися в 200-300 кан. дол. (близько 4450-6600 грн), пломба — 400-600 кан. дол. (близько 8900-13350 грн), нарощування та коронки від 2000 кан. дол. і вище (тобто від близько 44 500 грн). Один візит до офтальмолога коштує від 150 кан. дол. (близько 3330 грн) і додатково індивідуальний підбір окулярів — від 200 кан. дол. Виписаний за рецептом лікаря препарат (розрахований на один курс лікування) може коштувати від 25 кан. дол. і вище. Також не покриваються державою витрати на додаткове та альтернативне лікування: масаж, акупунктура, фізіотерапія тощо.

Зважаючи високу вартість цих послуг, більшість канадійців мають додаткові поліси страхування — або від роботодавця (бенефіти), або приватні. Частина вартості медичного страхування від роботодавця вираховується із заробітної плати щомісяця, у середньому 80-200 кан.дол. Сума залежить від того, які послуги робітник хоче, щоб це страхування покривало. Про це кожен індивідуально домовляється зі своїм роботодавцем, який переважну частину витрат на страхування бере на себе.

Окремий приватний страховий поліс буде коштувати чимало — від 300 до 500 кан. дол. на місяць. З такими полісами можна звертатися і до державних клінік, і до приватних. Приватних клінік у Канаді небагато, і вони не користуються надто великою популярністю. По-перше, через досить високу вартість послуг, по-друге, державні клініки також можуть похвалитись ввсім необхідним сучасним обладнанням, професійним персоналом та дбайливим ставленням до пацієнтів. Єдине, чим приватні клініки кардинально відрізняються від державних, крім цін — відсутністю черг. Так чи інакше, медичне страхування, а найчастіше навіть кілька полісів, мають усі канадійці. 

Читайте також: Богомолець: Єдині реформи, на які сьогодні спроможний діючий уряд, – це економія коштів на здоров'ї та житті людей

На фінансування системи охорони здоров’я урядом Канади щороку витрачається загалом 141 млрд кан. дол., що становить приблизно 3961 кан. дол. на громадянина — понад 8880 грн на людину. І це є досить суттєвим навантаженням на платників податків. Таким чином, людина, яка заробляє 42 000 кан. дол. на рік (це середня зарплата канадійців, близько 935 000 грн), так само за рік сплачує до бюджету приблизно 4250 кан. дол. (~10%) податку на підтримку системи охорони здоров’я (близько 94600 грн). Щодо зарплат самих лікарів, то вони в Канаді дуже і дуже пристойні — в середньому лікар-спеціаліст отримує 339 тис.кан. дол. (понад 7,5 млн грн), а сімейний лікар 271 тис.кан. дол. на рік (близько 6 млн 32 тис грн).

НА ВІДСТАНІ ЧЕРГИ

Одним із ключових елементів системи охорони здоров’я Канади є сімейна медицина. Кожна родина має свого сімейного лікаря. Обирають його зазвичай за місцем проживання. Сімейний лікар приймає в приватному кабінеті або клініці сімейної медицини (вони не є лікарнями). Він сам визначає, скільки пацієнтів він може обслуговувати і брати на облік.

Потрапити до сімейного лікаря досить легко, доведеться лише записатися на прийом за день-два. Лише деякі лікарі та клініки приймають пацієнтів за умов живої черги без попередньої домовленості. Є клініки, де сімейного лікаря можна викликати додому, як в Україні. Один прийом у сімейного лікаря коштує в середньому 80-150 кан.дол., який за наявності державної медичної страховки буде безкоштовним.

Більшість канадійців мають додаткові поліси страхування — або від роботодавця (бенефіти), або приватні
Сімейні лікарі відіграють дуже важливу роль у системі охорони здоров’я. З одного боку, маючи значний досвід практики, вони, як правило, швидко можуть встановити діагноз і призначити просте обстеження (більшість аналізів, рентген і ультразвук роблять одразу в клініці сімейної медицини), лікування чи направити до лікаря-спеціаліста. Наприклад, наша родина вже 12 років на обліку в одного і того ж сімейного лікаря, і ще жодного разу ми не пошкодували про свій вибір.

Якось на профілактичному прийомі (після переїзду до Канади ми взяли на озброєння профілактичні огляди) лікар за один день зробив обстеження моїй бабусі, діагностував діабет, призначив аналізи (були зроблені одразу у звичайній клініці, двома поверхами нижче). Результати аналізів того ж дня поступили безпосередньо лікарю, нам передзвонили і сказали, що діагноз підтвердився.

Читайте також: Боротьба за медичну реформу

Наступного дня, завітавши до нього, ми отримали рецепт на ліки. Завдяки швидкій діагностиці, вірно поставленому діагнозу та призначеним лікам діабет відступив. З іншого боку, у випадках без чітко виражених симптомів певної хвороби лікування часто обмежується призначенням знеболювальних (здебільшого препарати ацетаминофену "Тайленол", рідше на основі ібупрофену "Адвіл") або протиалергійних препаратів (їх можна купити за рецептом).

А от потрапити до вузького спеціаліста не так легко, як до сімейного. Система працює таким чином, що навіть якщо ви точно знаєте, який саме лікар вам потрібен, просто записатися на прийом не можна. Найефективніше буде піти до сімейного лікаря, який, якщо вважатиме за необхідне, дасть направлення до відповідного спеціаліста. Прийому у нього часто доводиться чекати добряче — і місяць, і три, і півроку. Це стосується абсолютно усіх лікарів-спеціалістів.

Інший варіант — піти до відділення "швидкої" і чекати на прийом в живій черзі. Тут швидко теж не буде, бо людей у відділенні завжди багато. А багато тому, що все ж цей шлях до вузького спеціаліста коротший, ніж за направленням сімейного лікаря. Багатьом канадійцям все ж простіше витратити день на чергу в лікарні, ніж місяці — на очікування прийому за записом.

Також, звісно, можна звернутися до приватної клініки. Для цього непотрібне ні звернення до сімейного лікаря за направленням, не буде і черг. Однак оскільки приватне страхування дороге, а без нього ще дорожче, то дозволити собі можуть не так вже й багато канадійців.

"ШВИДКА" ЗА 5-10 ХВИЛИН

Унікальним медичним досвідом у Канаді для мене стало перебування у відділенні швидкої допомоги. Туди можна потрапити на машині "швидкої", вона прибуває на місце виклику за 5-10 хвилин. Часто першими за неї можуть ще приїхати пожежники і поліція, бо в Канаді є єдиний номер екстреної допомоги, такий самий, як і в США — 911. Поліцейські, пожежники, поліцейські і лікарі "швидкої" завжди працюють разом і підстраховують один одного. На виклик вони мають їхати усі. Хто першим доїхав, той і надає першу медичну допомогу — потрібні навички та засоби наявні у представників кожної зі служб.

Якщо ж сімейний лікар діагностував серйозне захворювання, він або направляє до спеціаліста (нагадую, що черга на запис до нього може складати місяці очікування), або до відділення "швидкої допомоги" при будь-якій лікарні. Кілька років тому бабусі стало зле, ми записались до сімейного лікаря. Оскільки ситуація була досить важка, він прийняв нас у той самий день. Лікар одразу діагностував камені у жовчному міхурі, що потребувало невідкладного втручання, отже, ми поїхали до відділення "швидкої допомоги" — своєю машиною.

Читайте також: Лікарі, підготовлені до найгіршого: унікальний досвід Ізраїлю. ФОТО

Працює це відділення у кілька етапів, на кожному з яких працюють свої спеціалісти, які роблять лише свою роботу. Спочатку, коли ви звертаєтесь до шпиталю, там видають ще свою власну пластикову картку плюс паперово-пластиковий браслет із прізвищем, датою народження та кодом як особистим ідентифікатором, який завжди на руці пацієнта, поки він у приміщенні шпиталю. Іноді додають браслет з позначкою, що цю людину треба супроводжувати, бо вона може раптово впасти (в першу чергу стосується людей похилого віку).

Отже, етап 1 (тріаж) — реєстрація, розпитування про скарги, заміри тиску, температури тощо, очікування. Якщо не помираєте і є черга, чекати безпосередньо надання допомоги можна і годину, і дві. Нам пощастило, черги не було, і за 20-30 хвилин ми перейшли до етапу 2.

Етап 2 — огляд лікарем, який на чергуванні у відділенні "швидкої" (частіше за все він тільки один). Ми з бабусею перейшли до палати, медсестри їй приєднали апарат, що вимірює тиск і серцебиття, узяли кров на аналіз. Далі ми чекали на лікаря, десь годину-півтори. Лікар прийшов, подивився, розпитав, подивився висновки сімейного лікаря, направив на повторне УЗД для підтвердження діагнозу.

"Швидка" на виклик прибуває за 5-10 хвилин. Часто першими за неї можуть приїхати пожежники і поліція
Етап 3 — УЗД. Десь через годину прийшов санітар, і бабусю разом із ліжком повезли на УЗД на інший поверх. Довелося ще трохи почекатию Після УЗД поїхали назад до палати, знову чекати лікаря. Він прийшов хвилин за 40, подивився і сказав "Так! У бабусі камені у протоці та міхуру. У протоці треба невідкладно лікувати, бо це небезпечно. Треба, щоб оглянув черговий хірург і призначив процедуру".

Етап 4 — чекаємо на чергового хірурга. Коли він буде, ніхто не знає. Він ночує у лікарні і до "швидкої" навідується, якщо його викликає черговий лікар. Приїхавши до відділення "швидкої" о 10-й ранку, о 6-й вечора ми таки дочекалися хірурга, який сказав: "Так! Вам потрібна процедура з видалення каменів. Чекайте, вас зареєструють у лікарні і перевезуть нагору до палати. Можливо, зробимо завтра, можливо, у понеділок (на дворі був четвер)".

Алілуя, о 10-11 вечора ми поїхали нагору до палати, в якій бабуся мала очікувати на операцію, полишивши відділення швидкої допомоги для тих, кому вона була потрібна швидше, ніж нам.

Читайте також: Медична "реформа" – це афера влади, яка повністю руйнує систему охорони здоров’я

З одного боку, українцю медичне обслуговування в Канаді може здатися досить повільним — у місцевих лікарнях ніхто нікуди не поспішає. Проте для самих канадійців — це звична справа. Пацієнти-канадійці здебільшого будуть спокійно сидіти у черзі чи чекати на чергового лікаря, медперсонал буде спокійно приходити і робити поточні аналізи і іти далі по своїх справах, або відпустивши одного пацієнта, спокійно, без метушні доповнювати всі потрібні документи, а потім братися за іншого. Це система, вона так працює — у кожного медпрацівника є свої обов’язки межі яких вони не перетинають, але здебільшого радо допоможуть у тих питаннях, які від них залежать.

Спираючись на власний досвід, можу впевнено сказати — мене канадська система медичного обслуговування влаштовує. Переважна більшість медичних послуг повністю покривається державним медичним страхуванням, це справді додає відчуття впевненості, коли потрапляєш до лікарні з будь-якого приводу.

Не менше впевненості додає і віра у професіоналізм лікарів. За всі роки у моїй родині не було випадків, коли би в нас виникли серйозні питання до кваліфікації лікарів. Так само не мали нарікань до ставлення медпрацівників. За час життя в Канаді я геть забув, що таке хамство, байдужість та переживання з приводу того, чи справді лікар зацікавлений в моєму одужанні. Ще одна з беззаперечних переваг — на противагу медичним установам України, у Канаді на 100% відсутні будь-які "особисті подяки" лікарям (грошові чи інші).

Так, система охорони здоров’я Канади не є ідеальною, але вона працює. І працює ефективно. Принаймні, коли я чи хтось із моєї родини звертається до лікарні, я впевнений, що для одужання лікарі зроблять усе від них залежне. Я дійсно в цьому не маю сумнівів, і це чудове відчуття.