У країнах західнішої (ніж ми) Європи вона проникає скрізь, ніби є таємним кодом, який об'єднує абсолютно відмінні сфери життя. Потяги мають рухатися м'яко, ніби на великих повітряних подушках.

Автовиробники змагаються між собою: хто зробить нову марку автівки м'якішою, хто зробить водіння машини подібнішим до подорожі спокійною водою на човні.

Читайте також: Гроші – все, права людини – ніщо: як цінності програють інтересам

Офіціанти в кав'ярнях, портьє в готелях, продавці в магазинах відповідають м'яко й із усмішкою, вживаючи якнайбільше зворотів, що нейтралізують агресію.

Навіть дизайн м'який, без гострих кутів: меблі, автівки, хмарочоси, взуття, бороди, емблеми футбольних клубів, скляні дахи над стадіонами – все має м'яким, овальним, еліпсоподібним, обтічним. М'якість об'єднує все: від психології до інженерії та геометрії.

Цікаво, чи це надовго.

Майже сто років тому фашизм і нацизм увійшли в історію політики також і з новою естетикою: гострота "римського вітання", схожого на стрілу / спис, чи прямокутність свастики заперечували обтічні лінії ар-нуво, естетику belle epoque: коли ти дуже хочеш когось відпиз*ити, ти маєш знову полюбити гостроту в жестах та в думках. Зараз у дизайн машин повертаються прямі лінії, що роблять великі джипи подібними до бронепотягів: ніби безвинно, але симптоматично.

Читайте також: Відчути, як це – жити у світі без надії. Чому це важливо

У нас популярна тема, що Європі бракує жорсткості, твердості, яєць тощо, і це до певної міри правда. Але мені чомусь здається, що ця "гострота" завжди має бути радше винятком, зброєю на крайній випадок, маленькою дозою прянощів, якими можна поліпшити страву, але які самі стравою ніколи не стануть. І що основою цивілізації є саме м'якість: being gentle.

Недарма аристократи й просто культурні люди в англійській та французькій називаються просто "м'якими людьми" – gentleman, gentilhomme.