Щопівроку проходжу тестування на ВІЛ/СНІД і гепатити В і С. Цього року вирішила зекономити на лабораторному тесті на гепатит С (550 грн в сінево) і пройшла експрес-тест. І от уявіть мій подив і жах, коли в рамках рутинної процедури мені видає позитивний результат.

Спершу мені рухнув світ. Бо вся інформація, яку я знала допіру про цю хворобу, обмежувалася тим, що:

- це смертельно;

- це настільки дорого лікувати, що в Україні це лікувати мало хто береться. І просто повільно помирають. 

Я не знала ні що, ні де, ні скільки. 

Читайте також: В Николаеве больница переполнена пациентами с гепатитом А

Поняття не мала, де я могла підхопити хворобу, якщо роблю лише необрізний манікюр, лікую зуби в приватних клініках, татухи не б'ю, контакту з кров'ю не маю. 

Передача через статеві контакти дорівнює 3% при незахищеному сексі, а при захищеному відсоток нікчемний. А оскільки я не практикую незахищений секс, то і незрозуміло було, де йому взятися. 

Ну тобто "ЯК"?? Останнє тестування було у березні і було негативним. ЯК??? 

І тут щодо писання на табуйовані теми. Є у мене у френдах хлопець, який весною відкрито написав про знайдений гепатит С і про алгоритм дій. Я страшенно вдячна йому, що він не побоявся тоді відкрито про це написати, тож він був першою сторонньою людиною, до кого я звернулася. Хлопець розповів, що лікувати в Україні справді дуже дорого, але можна брати дешеві препарати-аналоги в Єгипті чи Індії і тоді лікування складатиме 200-300 доларів на місяць. 

Офіційний же курс ліками за британським протоколом в Україні коштує 8 тисяч доларів. 

Я дізналася, що є державна програма лікування. Вона не на 100% покриває витрати, але якусь частину з цих 8 тисяч доларів покрити може. 

Цікава ситуація: Індія та Єгипет, небагаті країни, мають змогу виробляти відносно недорогі препарати. Зате Україна, блін, як сама розвинута і багата, пропонує громадянам трьохмісячний курс за 200 000 гривень (ціни з аптек).

Я, на жаль, хоч і не вважаю себе нужденною, але ось так форсовано викласти 8 тисяч на лікування не можу. Не маю. І хз де брала б, хіба квартиру продати.

За цю добу я довідалася про те, що:

- у побуті гепатит С не передається, як і через поцілунки, обійми, користування спільними предметами.

- 15% тестів дають псевдопозитивний результат, тому треба перездавати в лабораторії!

- псевдопозитивний результат може бути викликаний прийомом певних ліків, початком ГРВІ (а саме - захворювання верхніх дихальних шляхів), автоімунним. Оскільки у мене був перший день ГРВІ, то я дозволила собі проблиск надії, що це таки воно. 

І пішла уже в лабораторію, здати повноцінний тест, який куди точніший та інформативніший за експрес, а ще - використовує інший метод виявлення.

Але цікаві відчуття. Коли я отримала позитивний результат, то першим бажанням було - самоізолюватися від найближчих.

Я сахалася поцілунків, забилася в куток і в ньому провела цілий день. Це була не лише фізична ізоляція, я ніби провалилася у якийсь колодязь, з якого визирнути уже не могла. Тому хочу передати привіт ще одному своєму знайомому, який, отримавши діагноз, уже 2 роки не займається сексом: отямся!!! Не самоізольовуй себе! При чому тут секс?

Читайте також: Бути донором в Україні: вигадані небезпеки

Потім я зрозуміла, що стигматизації не уникнути. Перше, що мені сказали: не пиши про це в фейсбук! не розповідай нікому! Я розуміла, що і справді писати і розповідати нема чого, поки не прийде результат ретельнішого аналізу. 

І от я його щойно отримала. І він - негативний. Хвороби нема. 

Тому я хочу описати свій досвід, аби ви взяли собі за практику регулярно перевірятися, лабораторними методами, не жахалися з позитивних результатів (як неправдивих, так і правдивих). І пам'ятали, що у наш час гепатит С - хвороба виліковна. І є змога навіть в Україні лікувати його не за всі гроші світу.