У словниках нормативної української мови "грантоїди" не значаться. Зате гуглиться 18 сторінок самих лише пов’язаних заголовків . Слова немає – явище є.

Бува і навпаки: словосполучення "Генеральний прокурор України" формально є, фактично – ні. Втім, повернемось від дармоїдів до грантоїдів.

Західний світ проти "Русского мира"

Офіційно роздача грантів зветься "Міжнародна технічна допомога". Чого "технічна"? А чого ядерним озброєнням СРСР займалось Міністерство середнього машинобудування?

Не назва суть, а світова мережа, що обертає $ мільярди. В Україні вона задіяна з відновлення незалежності, донори солідні: міждержавні організації (від ООН), держави (від США), юридичні і, навіть, фізичні особи, як от Дж. Сорос.

Мережа спліталась якісно і міцно. І обережно, зважаючи на совкові рудименти, і п’яту колону — "Русский мир", що отримав гандикап. Та команда "Україна-Захід" обійшла п’яну п’яту колону.

Читайте також: Розчарування і ненависть в суспільстві посилюються день від дня – Марія Берлінська

Здавалося б, тепер ми раз-два і в дамках, у євроструктурах. Не так сталося, як гадалося.

Золотий мікроскоп

В Україні виплекана розгалужена мережа технічної допомоги, а ще — випестувана генерація, яка пройшла там вишкіл. В громадянському суспільстві склавсь кадровий прошарок, де на рівні вище середнього інтелект, освіта, знання мов, оплата праці, громадянська активність, патріотизм. Так, і патріотизм, як це зазвичай буває в учасників міжнародних перегонів.

Мережа дає й кар’єрний поштовх, не диво, що вона — серед точок тяжіння просунутої української молоді. Гідна антитеза і заміщення "Русского мира".

За законом жанру, тут має стояти "але", яке все попереднє помножить на нуль, ще й вгатить осиновий кілок.

Так не буде. Буде панегірик без "але". А огріхи можна віднайти і у чемпіонів світу.

Іржа та пилюка

Майже чотири роки прозахідна влада, беззастережні західні впливи, а справи кепські, якщо це перемога, що ж тоді поразка? І де вагомі результати технічної помочі?

У мікроскоп побачимо: діяльність грантоїдів від часу Януковича побільшала. Та чи те це "більше"? І як не вкрутити повні оберти зараз, то коли?

Не поспішаймо з докорами, грантоїди вправні і майстерні, просто загнуздані донорською вуздечкою — зворотна плата за гранти. Їх діяльність — лакмус позиції Заходу, а як стовбур сухий, то й листя в’яне.

Читайте також: Де та гідність? Де та революція? Га?

Кожна добра справа доречна: хоч шпаківню змайструвати, хоч собачу будку утеплити. Я — не проти малих справ, я — проти дрібних цілей. Тим більше — хибних чи ніяких.

Країна у війні, частина окупована, частина – у розрусі, зубожіння масове, а уряд б’є наших ворогів по наших спинах. На цьому тлі, не пародист а президент, найбільш реальним успіхом року зве безвіз! О, мандри – ви мантри.

Донори потребують вливання

Політика Заходу щодо України після Євромайдану вкладається в одне слово – розгубленість. Не знають, що робити з грантоїдами, бо не знають, що робити з Україною.

Це – хронь, після Помаранчевого майдану було так само. А тепер влучили в обидві штанги.

Крим – перша анексія Російської Федерації після розвалу СРСР. На адекватну реакцію папуасів ніхто й не сподівався, але Захід…

По великому рахунку, його реакція теж ніяка, неспівставна з ціною питання. Повна демонстрація повної неготовності. Не диво, що Росія на неї не зважає, про звільнення Криму й слухати не хоче.

Подібне з нашою євроінтеграцією. Що там з євроінтеграцією, з елементарною нормалізацією ситуації, простим наведенням порядку. І таку владу, таку політику протегує Захід!

Попри локальні негаразди, наразі Європа єдина. Та шлях "старої" і "нової" Європи до спільного Європейського дому різнився, тінь "залізної завіси" пролягала поміж ними.

Подібно й з поверненням у русло світової цивілізації колишніх союзних республік: "старого СРСР" – в межах до Пакту Молотова-Ріббентропа, і "нового" – захвати після Пакту.

"Старий СРСР". – метрополія комунізму, що панував там 70 років, де не зосталось дорадянських поколінь. Це – 11 республік, жодна (!) з яких за 26 років (!) незалежності не досягла гідних демократичних стандартів.

Натомість, з чотирьох республік "нового СРСР", три (Естонія, Латвія, Литва) інтегрувались у демократичну Європу природно, як і колишні соціалістичні країни – Польща, Угорщина, Чехія тощо .

Томились вони в радянському таборі не 70, а менше 50-ти років. Як і Західна Україна, що також здатна до повноцінної євроінтеграції. Хтось сумнівається?

Звідси запитання: чи не потребує інтеграція старого СРСР докорінно інших підходів ніж нового? І жорсткіше: чи достатнім є внутрішній ресурс старого СРСР, чи спрацює там опора переважно на власні сили?

Читайте також: Дацюк: Олігархічна економіка шаленими обсягами висмоктує все зростання з решти економіки України

У такій постановці питання нічого принизливого для національної гідності. Гітлер панував лише 12 років, але без вирішальної зовнішньої помочі денацифікація Німеччини навряд чи відбулася б. Як і демілітаризація Японії. А зараз ці країни – окраса світового співтовариства.

70 років тоталітаризму вбивча спадщина, механічний відлік років не веде до автоматичного подолання цивілізаційної прірви. Без дружньої руки не обійтися, потрібна вирішальна, а не допоміжна участь Заходу.

Правда, ще не задіяний такий владний шанс як Ю. Тимошенко з "Батьківщиною". Родзинка в тому, що у поневіряннях безчасся Януковича, пані Юлія довела, яку ціну готова платити за відданість Україні.

Це справляє сильне враження, в лихі часи такий лідер має бути затребуваний. Втім, безлад такий, що й тоді без активної участі Заходу не обійтися.

Біда не стільки в тому, що калька з плану для «нової Європи» і «нового СРСР» у нас не спрацьовує, а в неусвідомленні того, що й спрацювати не може.

Про нашу владу змовчую, але й Захід, не тільки не має відповіді, а й належно питання не ставить. Між тим, вірно поставлене питання часто знімає знак "?". Тоді як міфічні установки породжують міфічні цілі, міфічні страхи, міфічних лідерів і міфічні результати.

Відтак, кричати "Віват, грантодавці!" зачекаємо.

Борис БЕСПАЛИЙ, для UAINFO