Якщо влада почне реагувати на міжцерковні конфлікти, то порушить конституційний принцип відділення церкви від держави, пише у своєму блозі на "Новому часі" політолог Володимир Фесенко. Пряме публічне політичне втручання у внутрішньоцерковні конфлікти може стати додатковим чинником зростання політичної напруги всередині країни. Більше того, будь-який великий системний конфлікт із Московським патріархатом стане подарунком Путіну.

Це можливо навіть в умовах не дуже високого рівня релігійності більшості українців. Більш тактильні релігійні почуття та прояви релігійної поведінки притаманні західним українцям. Приміром, в Українській греко-католицькій церкві. Натомість у православній церкві релігійні почуття проявляються радше на побутовому рівні.

Тим не менш, впливи є. І як засвідчили дві релігійні ходи, які попередні два роки влаштували представники Московського патріархату, в них є і певний мобілізаційний потенціал. Так, є критично налаштовані люди, що виявляють войовничо-патріотичні настрої до Московського патріархату, і так, в останнього таки існують зв’язки із Російською православною церквою. Та все ж діяти треба гнучко. 

Читайте також: Витівки московської церкви в Запоріжжі – це тільки вершина айсберга

По-перше, владі потрібно мати неофіційні, непрямі контакти з керівництвом МП та просити їх утримувати своїх священників і паству від конфліктних проявів. Інструменти впливу є. УПЦ МП треба переконувати не допускати жодних проявів пропаганди, промосковських та проросійських настроїв і навіть виявляти лояльність українській державності. Я переконаний, що керівництво Московського патріархату може це зробити.

По-друге, необхідно зберігати та посилювати позиції проукраїнських сил у Московському патріархаті. Вони там є. За попереднього керівника УПЦ МП, митрополита Володимира, позиції проукраїнських сил були достатньо помітні. Із ними і треба працювати.

За часів митрополита Володимира був діалог між двома церквами і його треба відновлювати. А також переконувати, що представники проросійських сил мають поступово відходити. Це зробити непросто. Та на те політики і є політиками, щоб вміти діяти і робити це непублічно.

Читайте також: "Обережно, Московський патріархат!": в Одесі активісти застерігають від "вати головного мозку". ФОТО

Інструмент переконання в рамках практик, який вітається в Європі, – це внутрішній громадянський діалог. Аргументи, переконання, але не публічна політична взаємодія. Критики на адресу аморальних вчинків деяких священників УПЦ МП лунає дуже багато. І це нормально – цього ніхто не забороняє. Але прямі лобові атаки влади стануть ще одним джерелом напруги й конфліктності в українському суспільстві, яке й так у цьому сенсі не дуже стабільне. Провокування стане ще одним подарунком Путінові, який отримає додатковий внутрішній фронт для боротьби з Україною.

А такі дії, як напад екстремістської організації "С14" на Лавру, лише дискредитують країну. Подібного треба уникати. І це не захист МП, це захист стабільності в Україні. Якщо ми будемо вирішувати міжцерковні конфлікти екстремістськими методами, тоді в нас точно з’явиться громадянська війна.