Поділюся першими враженнями від звернення Президента США Дональда Трампа до Конгресу та американського народу. 

По формі: ретельно підготовлений виступ; використання персональних історій американців, які, звісно, додають емоційності; очевидний досвід промовця в виступах перед великою аудиторією; бажання об‘єднати націю, а не роз‘єднувати; апелювання як до «простих» американців, так і до істеблішменту; мінімум імпровізацій; пафос присутній, але в допустимих рамках.

Читайте також: Як США допомагають Україні

По суті: переважно внутрішні питання розвитку США. Із зовнішньополітичних і безпекових звернув увагу на наступні меседжі:

США відновлюють свою силу та позиції назовні;

основні загрози США походять від «режимів-парій», терористичних груп і таких суперників, як Китай та Росія, які кидають виклик інтересам, цінностям та економіці США. У протистоянні цим небезпекам слабкість є найпевнішим шляхом до конфлікту, а більша за пропорцією сила – найпевнішим засобом оборони;

Дональд Трамп закликав Конгрес покласти край секвестру оборонних витрат та забезпечити повне фінансування війська; 

Адміністрація планує модернізувати ядерний арсенал для стримування будь-яких актів агресії;

Президент США зауважив, що після визнання Єрусалиму столицею Ізраїлю десятки країн, багато з яких отримують щорічно мільярди доларів допомоги від США, проголосували в ГА ООН проти суверенного права США здійснити це визнання та звернувся до Конгресу з закликом ухвалити законодавство, яке дозволить забезпечити, щоб американська допомога іноземним країнам слугувала інтересам США і була спрямована тільки друзям, а не ворогам Америки;

гостро розкритикував режим у КНДР, охарактеризував режим Пхен’яну як найжорсткішу диктатуру і заявив про наближення загрози від реалізації ракетно-ядерних програм КНДР;

США проводять кампанію максимального тиску на КНДР, щоб запобігти цьому;

Адміністрація Д.Трампа не повторюватиме помилки попередніх Адміністрацій, пов’язані з поступками та самозаспокоєнням.

І головне спостереження: я вже кілька разів слухаю виступи президентів США у Капітолії і завжди відзначаю, що і прибічники, і опоненти уважно слухають саме зміст промови.

Читайте також: Atlantic Council: Мудрая политика Трампа в отношении России

Якщо вони підтримують ту чи іншу пропозицію - піднімаються і аплодують, не залежно від партійної приналежності. І незмінно, хто б не промовляв з трибуни, республіканець чи демократ, популярний президент чи не дуже - слова про прапор, гімн, об‘єднану націю, що готова дати відсіч будь-кому і розраховує на свій внутрішній потенціал, вітаються оваціями. І в цих оплесках відчувається впевненість у власних силах і готовність діяти і перемагати. Як на мене, хороший приклад для наслідування.