Як зрозумів із окремих обурень, тепер головним ворогом щасливого майбутнього непідкупного й мудрого українства оголошено В'ятровича? 

Не вивчав теми, бо кілька днів був без зв'язку з Білим світом через І-нет, але в вічі кинулось те, що директора ІНП звинувачують російськомовні і/або ті, хто пам'ятає Висоцького з юності. Належу – до других (але не звинувачую:). Власне, слухав його роки поспіль і досі пам'ятаю деякі його слова напам'ять.

Це – наше. Тобто, тих, кому за 45, 50-70? Дідів і бабусь (не бабів, звичайно – тут таких немає, тут сама юнь про Висоцького як про власну молодість). Виходить, любимо себе й наполягаємо, щоб наступні покоління українців чули прізвища не українських митців, князів-полковників, героїв, науковців... , а радянських, "наших" – з нашої юності. Нам так буде приємніше. Там...

А внуки-правнуки нехай знають про нашого російського (чи то радянського?) барда. Він же нам подобався, коли ми могли ого-го... 

Читайте також: Без Висоцького та Цоя: російського протесту чомусь не вийшло

Власне, це і є ознака отого стар. егоїзму, замішаного на комплексові відчуття вікової неповноцінності. Власне, це з тієї ж опери, що теперішня пенсійна "юнь" на кожних виборах валить будь-яке майбутнє дітей-онуків і України в цілому за 200 гривень. Вони ж чинять так, щоб СОБІ було приємно. А онуки їдуть гнути спину в Польщу... 

Це, звичайно, якщо не брати до уваги одвічних недоброзичливців України як держави з певним корінним народом, а не території, де вони поширюють свою, цілком ворожу до нашої культуру. І підтвердженням цьому є не лише події останніх чотирьох років, не останні сто років цілеспрямованого національно-державного винищення росіянами українців, а вся відома на цих землях історія, взагалі. Принаймні, від першого (?) спалення Києва рос. "святим" А.Боголюбським у 1169 році. Вони ще не раз скажуть тут своє слово – така їхня природа, і її не змінити. Їх можна змусити лише рахуватися з силою або ліквідувати. Домовленості з віроломними за біоприродою – згубні й безглузді. 

Отже, шановні (російськомовні?) діди й бабусі, що пускають слюни за власною юністю, але не думають про мир і добробут онуків, про Україну, давайте не морочити голови дітям, давайте дозволимо їм жити не нашим, російсько-радянським минулим, а своїм, українським (європейським?), життям.

Дозвольте наступним поколінням жити без нашої сумнівної ностальгії, а то й вони житимуть так, як ми. А "ім. Висоцького" непогано було б назвати якийсь будинок для пристарілих. І то – допоки там не зміниться бодай одне покоління.

Своє враження про "російську літературу" притримаю, аби не ображати "віруючих" у ту "муть", писану маньяками, ловеласами, плагіаторами й ксенофобами. Є така. Безперечно. Але називати в столиці України вулиці прізвищем апологета російської Білої гвардії може прийти думка лише або шовіністу або особі, котра нічого не знає про історію світової літератури. Зокрема, й української.

Те, що не всі вичали університетський курс "Історія зарубіжної літератури" й не знають про сотні видатних авторів художнього слова в країнах світу, не повинно сприяти примітивізації уявлення про світову літературу. За російською літературою світу не видно? Прихильники прізвищ рос. письменників на вулицях столиці України нічого не знають хоча б про автора "кращого художнього твору всіх часів і народів" "Хитромудрий іда́льго Дон Кіхо́т з Лама́нчі"? Є вулиця з іменем автора твору, що вже назвою повертає українців у той бік, де вони були "до росії"?

Дайте нарешті молоді жити своїм, українським життям. Ми ж, зі своїми висоцькими-булгаковими, не створили їм світу, придатного для щасливого життя. 

Читайте також: Тим, хто ностальгує за Висоцьким. Упізнайте себе в цих бідолашних дітях із колишньої колонії

P.S. Якось у черзі (Київ, Оболонь) вислухав обурену мову добродія років 80-90-та. "Уявляєте, вони хочуть перейменувати "Петрівку" на "Почайну!.." Старий це говорив з такими очима, ніби в нього хотіли забрати пенсію й квартиру.

Розговорилися. Виявився "ветеран КДБ". Загалом, нормальний чоловік, але аби йому дали волю – то українці ще тисячу років жили б ЙОГО історією, його молодістю і його ідеями. З його "петрівками", "булгаковими" й усім тим, що їх супроводжує.