MENU

Міфи і правда про Десятинну церкву

5145 0

Деталі про Першохрам, який влада колись хотіла відбудувати на залишках церкви. Чому Десятинка впала під час нападу Батия. Що відбудував через 400 років Петро Могила. Як у XIX сторіччі побудували нову, щоб під виглядом будівництва пошукати княжі скарби. Вигляд церкви і людські долі. Про це для "Історичної правди" пише Олексій Комар.

Претендуючи в 2004-2007 роках на відбудову Десятинної церкви, УПЦ КП активно апелювала до прикладу митрополита Петра Могили, вказуючи, що він не тільки провів розкопки, але й відбудував церкву. Останні археологічні дослідження дозволяють повністю прояснити цей міф.

Читайте також: У Києві проходить акція на підтримку архітекторів, яких звинувачують у підпалі церкви УПЦ МП

До часів Петра Могили повністю зберігся південно-західний кут Десятинної церкви. Наприкінці XVI - на початку XVII ст. тильний отвір був закритий дерев'яною стіною, утворивши невелику каплицю, в якій, згідно з документом 1616 р., служили лише на свята. Саме цю стару дерев'яну стіну й розібрав Могила, замінивши її на нову цегляну.

"Церква Петра Могили" являла собою всього лише невелику частину давньоруського ремонту, зроблено за кілька десятиліть до Батия і міцнішого в порівнянні зі стінами Х ст., які рухнули 1240 р.

Митрополит Петро Могила не відбудував Десятинну церкву, а законсервував залишки давнього княжого храму. Малюнок ХІХ століття

Митрополит Петро Могила не побудував нової, а навпаки - законсервував і зберіг залишки давньоруської церкви, чого не скажеш про "відновлювачів" 30-х рр. ХIX ст.Досліджуючи церкву в 30-х рр. ХХ ст. Михайло Каргер (на той час ще не надто досвідчений молодий археолог, а лише згодом - класик) не розібрався правильно в будівельній історії Десятинної церкви, прийнявши ремонт XII ст. за могилянський. Звідси й корінь помилки, що перекочувала у наукову літературу.

 Розкопки Михайла Каргера

З останніх було складено фундамент стасівської церкви, а давньоруські фрески із зображеннями святих просто викинули у сміття. Одна з таких ям ХIX ст., наповнена залишками давньоруського живопису, була досліджена у 2005 р.Недолуга церква архітектора Василя Стасова - варіація на тему його ж проекту храму Олександра Невського у Потсдамі (1826 р.), який не мав нічого спільного з давньоруською архітектурою і був побудований ціною повного руйнування збережених давньоруських стін.

"Відновлення" ціною руйнування святинь - чи такою є мета православ'я?

Мотиви церкви у Потсдамі архітектор Стасов використав для "відбудови" нової Десятинної церкви у Київі

Будівельна історія Десятинної церкви "накреслена" поруч, у відкладеннях рову Найдавнішого городища. Судячи із прошарків будівельних горизонтів, перші обвалення або перепланування почалися ще під час будівництва в кінці Х ст.Зовсім дивно з уст представників церкви виглядає і містична риторика: "Відродимо Десятинну - відродимо Україну". Зауважу, що площа могилянської церкви поступалася незаконно діючій нині на території Історичного музею церкві УПЦ МП щонайменше вдвічі (!). І тим не менш, саме у XVII-XVIII ст. спостерігалося найбільше піднесення української культури.

Потім потужні руйнування зафіксовані в середині ХI ст., за часів правління Ярослава Мудрого.

Читайте також: У чому полягає роль релігії в модерному суспільстві

У XII ст. церква, імовірно, постраждала від землетрусу: помітні тріщини у фундаменті, частину його давньоруським зодчим просто довелося замінити. Незважаючи на зміцнення стін контрфорсами, ослаблена церква завалилася в 1240 році - від кількості людей, які шукали в ній порятунку.

В XVII ст. Петро Могила розібрав дерев'яні конструкції уніатської церкви та зміцнив збережені залишки давньоруських стін. Однак фундаменти частини церкви, що залишилася назовні, були вибрані у 2-й половині XVII ст. за наказом воєводи під час будівництва російського острогу.

Останні давньоруські стіни зруйнували в 30-х рр. XIХ ст. Стасівська церква простояла ще менше - з 1842 до 1936 р., а останнім за часом руйнуванням можна вважати падіння "захисного" накриття в минулому, 2010 році.

За свідченнями сучасників, нова стасівська Десятинна церква нагадувала киянам комод

У 1240 р. у церкві шукали останнього захисту від татар жінки, старі і діти, однак загинули не від руки ворога, а від стін самої церкви. Саме тоді ж вщент було зруйновано мармуровий саркофаг Володимира, рештки якого нині зберігаються в фондах заповідника "Софія Київська". Тоді ж були втрачені й тіла Володимира та Ольги.Не менш драматичні і долі людей, що мали стосунок до Десятинної церкви. Її засновник князь Володимир помер, збираючись йти війною на власного сина Ярослава. А після його спочинку сини самі розв'язали братовбивчу війну.

Як справедливо зауважив митрополит Євгеній Болховитінов, ознайомившись з археологічною ситуацією на Десятинній і її реальними розмірами і плануванням під час розкопок поч. ХIX ст., історія про знайдення митрополитом Петром Могилою решток Володимира у простому шиферному саркофазі в приділі церкви не може бути вірною, тому мощі, що видаються нині Православною церквою за рештки князя Володимира, на жаль, належали лише одному з його далеких князівських нащадків.

Читайте також: Наша кульгава релігійність: як цьому зарадити

Ініціатор "відбудови" Десятинної церкви у ХIX ст., курський поміщик Олександр Анєнков опинився у Києві після того, як був позбавлений маєтку через жорстоке поводження з селянами. І це за часів, коли російське кріпосництво вважається особливо жорстоким!

Уже в істориків ХІХ ст. з'явилися підозри, що його ініціатива відбудови церкви була лише прикриттям, адже територія навколо Десятинки густо перерита його скарбошукацькими траншеями.

Втім, навіть знайдені скарби не принесли Анєнкову щастя - сам він спився, майно промотав, доброї пам'яті не залишив, а його єдина гордість - відбудована церква - була зруйнована.

Чиновник Кіндрат Лохвицький, як показують його щоденники, почав займатися аматорською археологією заради слави, честі і нагород, однак його план Десятинної церкви не був визнаним точним ні Євгенієм Болховитіновим, ні прийнятим до уваги імператорською комісією при розгляді проекту відбудови Десятинки.

Читайте також: Сусальне православ'я: віра без сенсу

Архітектор Микола Єфимов зробив справді досить точний план фундаментів церкви, однак і його проект не пройшов.

Зовсім трагічно склалися долі у ряду археологів, що досліджували церкву на поч. ХХ ст. - Дмитро Мілєєв помер від тифу під час розкопок, а Сергій Вельмин і Теодозій Мовчанівський були репресовані у 30-х рр. ХХ ст.

Ленінградський дослідник Михайло Каргер такої участі оминув, зате його архів з усіма результатами розкопок Десятинної церкви зник безслідно.

До "прокляття фараонів" Десятинці ще далеко. Та й чи варто взагалі шукати містичні зв'язки у трагічному збігу історичних подій?


Сообщить об ошибке - Выделите орфографическую ошибку мышью и нажмите Ctrl+Enter

Понравился материал? Смело делись
им в соцсетях через эти кнопки

Другие новости по теме



Правила комментирования »  

Новости