Сто років тому, 9 лютого 1918-го, Україна підписала Брест-Литовський мирний договір із Центральними державами. Держава, яка лише два тижні була незалежною, але столицю якої вже захопили й топили в крові червоного терору російсько-більшовицькі війська, у цих драматичних умовах шукала своє місце під сонцем і союзників для відсічі агресорам.

Читайте також: Незалежність: 100 років, 26 чи лише 4?

За умовами договору Україна виходила з Першої світової війни. Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина і Болгарія визнавали Українську Народну Республіку незалежною, рівноправною державою. Кордони УНР встановлювалися в межах етнічних українських земель колишньої російської імперії, із Холмщиною та Підляшшям включно. Німецька й австро-угорська армії мали допомогти українському війську звільнити всю територію УНР від більшовиків, а Україна зобов’язалася постачати продовольство в Німеччину й Австро-Угорщину.

Із позицій сьогодення Брест-Литовський мир може видаватися контраверсійним, але за тих обставин це був не просто правильний, а життєво необхідний крок, який дозволив за лічені тижні звільнити територію України від ворога й дав вагомий шанс на збереження незалежності. Як геополітичні обставини і внутрішній стан українського суспільства дозволили цей шанс реалізувати – окрема тема.

Читайте також: Блогер: Уся історія УНР – УРСР – України – це історія винищення росіянами українства

Але лютий 1918 року засвідчив усьому світові становлення України як суб’єкта міжнародної політики, нації, що, поєднуючи збройну відсіч ворогові й дипломатичні зусилля, відвойовує своє місце під сонцем.