Як адміністрація президента рік української мови "забанила".

Ідея року української мови давно гуляла серед українців: «Якщо може бути рік англійської мови в Україні, якщо може бути рік Японії в Україні тощо, то чому рік української мови ніяк не оголосять?»

Навесні 2017 року директор інституту мови Національної академії наук Павло Юхимович Гриценко запитав, як мені (Ларисі Ніцой) така назва: «2018 рік як Рік утвердження української мови в Україні – початку трансформації мовного і ментального обличчя Держави». 

Я аж подих затамувала. Професор Національної академії наук майстерно вклав в одне речення цілий всесвіт, всю українську епоху від її історичного минулого з переломним теперішнім до успішного майбутнього. І ментальність, і трансформація, і початок, і утвердження – і все це українська держава. Назва була неймовірна. Всеохоплююча, глибока і красива.

Читайте также: Чарівне анімаційне відео мотивує розмовляти українською

З цього моменту почалася довга політична «санта-барбара». 

Був написаний лист-клопотання з необхідним обґрунтуванням від інституту мови Національної академії наук за підписом директора, Павла Гриценка, і поданий в Адміністрацію президента Порошенка. Адміністрація спустила листа на Уряд Гройсмана. Уряд направив відповідні листи в різні міністерства, щоб ті надали свої висновки. Усі міністерства відповіли, що такий рік потрібний, окрім одного – міністерства культури. В листі зазначалося: рік української мови не на часі. Павло Юхимович Гриценко з листом Мінкульту не змирився і пішов на переговори. Вийшов з позитивним висновком. 

На всю ходанину-писанину, щоденні зустрічі та переговори з багатьма впливовими людьми в тому числі з відомими українцями з-за кордону пішла весна, літо й початок осені. Восени необхідний пакет документів з позитивними висновками інститутів та усною підтримкою державних мужів був знову поданий до адміністрації президента. В супроводжуючому листі зазначалося, що 9 листопада відзначатиметься 20-та річниця дня української мови і писемності і це гарна нагода Президентові України оголосити рік української мови. День української мови настав – Адміністрація президента і сам Президент ані пари з вуст.

Ну що ж, закочуємо рукави, починаємо «бомбити» адміністрацію запитами: «Що там з роком української мови?». Аж тут приходить звістка, мовляв Адміністрація президента цікавиться в Міністерства культури мовними заходами, які можна було б провести в цей рік. Кинувся люд подавати в міністерство цікаві проекти. Пішла і я поцікавитися своїм Всеукраїнським тижнем «Дорослі читають дітям», коли дорослі різних професій та різного віку: поліцейські і двірники, лікарі, пожежники і військові, тати і дідусі, мами і бабусі в різних несподіваних місцях: на вулицях і в парках, в кафешках і музеях читають дитячі книжки. Така собі доросла Всеукраїнська гра з популяризації української книги, української мови, читання і спільного цікавого проведення часу. Проект, якого я добиваюся вже п’ятий рік, унікальний тим, що в умовах війни й економічної кризи на нього не треба грошей. Навіть рекламу на ТБ можна провести за рахунок новин і сюжетів, в яких несподіваних місцях і як незвично проводяться читання. 

Відмовило мені Міністерство включити такий тиждень у план заходів року української мови. Сказало, що без кошторису такі проекти не приймають. Беріть приклад з фестивалів вареників і вишиванок – всі подали кошториси. Злякалася я, що замість підсилення української мови, зведуть рік до вареників, шароварів і глечиків. Запитала в Інституту мови, чи подавали Мінкульту свою ідею з моніторингу стану української та інших мов в областях України, вивчення ситуації науковцями та надання обґрунтованих наукових рекомендацій? Виявилося, подавали, але теж отримали відмову, бо подали з кошторисом, а в умовах війни і економічної кризи ніхто науковців не фінансуватиме. Тобто, мені відмовили, бо не подала кошторису, Інституту мови відмовили, бо подали кошторис. Ще трохи все поварилося в Мінкульті - та й заглохло. 

Але ж нам не звикати. Хіба це привід для українців скласти руки? Настала зима і почався новий виток роботи. Було написане звернення до народних депутатів ВРУ підтримати ідею проголосити 2018 рік як «Рік утвердження української мови в Україні – початку трансформації мовного і ментального обличчя Держави» та звернутися з відповідним рішенням до Президента. Депутати на листа подивилися і мудрі сказали: «Треба лист переробити. В тексті є дратівливе слово «УКРАЇНСЬКОЇ».

Треба текст зробити нейтральним. Приберіть «УКРАЇНСЬКОЇ» і напишіть не так нахабно і виклично. Краще буде не «української», а «державної». Ну що ж, українцям не вперше йти на компроміси. І хоча останнім часом помітно, що етнонім «український» витісняється, де це можна. І хоча стало видно, що, стараються за будь-якої нагоди замінити в документах і виступах «український» на «державний», замість українська мова- державна мова. І хоча вже стала закрадатися наче б то абсурдна думка, якщо так далі піде, скоро будуть українців державинцями називати (якщо мова державна, то розмовляють нею державинці), промовчали. Листа переробили. Професорове вимріяне речення відкинули, щоб нікого не дратувати, написали просто: «Проголосити рік державної мови». Листа підписало 179 народних депутатів і подали до адміністрації президента. Стали чекати. У відповідь – тиша… 

Наближався новий рік, ще одна гарна нагода в новорічну ніч у вітальному виступі Президента зробити проголошення наступного року – роком як не української, то хоч державної мови. В цьому напрямку була знову проведена велика робота і в Адміністрацію президента полетіли звернення державних діячів України, відомих митців, героїв України, Лауреатів найвищої державної Шевченківської премії… Не витримали й українці з діаспор. До Президента прийшов ще один вагомий документ з-за кордону – звернення Світового конгресу Українців: «Просимо проголосити 2018 рік роком української мови».

Настала очікувана новорічна ніч і президентська промова – українці отримали чергового облизня. В очікуваному вітанні Президента – ні слова про рік якщо не української, то хоча б державної мови. Повна тиша. 

Тиша тривала недовго. У директора інституту мови Національної Академії Наук України, який активно лобіював рік Української мови, а також уславився виступом у Конституційному Суді на захист державного статусу української мови, який транслювався по телебаченню на весь світ, є начальство, колишній директор інституту РОСІЇ в Україні (виявляється, був у нас такий інститут, який реформували, а очільників відправили на вищі посади).

Так от, 2018 почався не проголошенням року української мови, а нагадуванням директору інституту мови, що його завдання не по телебаченнях ходити, не листи по адміністраціях строчити, а префікси-суфікси в бібліотеці чи архіві вивчати, бо можна й посади позбутися, як позбувся після виступу в Конституційному суді на захист мови виданого вже ордеру на службову квартиру.

Що Інститут мови (більмо на оці), весь науковий склад (якісь там академіки), з нового року буде переведений на 0,3 ставки. В результаті таких подій директор Інституту мови Академії наук Павло Гриценко починає 2018-ий серцевим нападом в лікарні... 

Читайте також: Як українська стає мовою свідомого вибору

Кажуть, надія вмирає останньою. І хоча голова Верховної Ради Парубій відморозився на пропозицію зареєструвати у Верховній Раді України Постанову про рік української мови - українці знову надіються. На 21 лютого - Міжнародний день рідної мови. Для України рідна мова – українська (чи пак державна).

Може хоч у цей день Президент Порошенко зробить подарунок українцям з проголошенням року укр їхньої мови. Он і три попередні президенти Кравчук, Кучма і Ющенко нещодавно звернулися до чинного президента з офіційним зверненням за підписом трьох президентів. З метою політкоректності, щоб нікого не сердити і позитивно вирішити питання, слово «українська» у своєму клопотанні не виживають. Просять оголосити 2018 рік роком державної мови. 

Тож, поки нас ще не перейменували в державинців, ми, українці в Україні, стоїмо під Адміністрацією Президента з простягнутою рукою. Чекаємо хоч якоїсь милості…