Чотири роки як Росія окупувала Крим 20 лютого 2014 року, аж ось пікантна новина: Голова місії України при НАТО В. Пристайко заявив, що Північноатлантичний альянс ще не сформував свою політику щодо Криму! Знайшов сокирку під лавкою: хто ж того не бачить? Хіба що компетентне джерело для посилань пробурив.

Однолика Росія і многолика агресія

Російська держава примітивна: хапати прилеглі території з наступною русифікацією — її альфа і омега. Різняться способи: від підкупу і династичних браків до шантажу і збройного захвату. По Криму вдарили триплетом: проти України, проти світового правопорядку, проти Західних демократій.

Щодо України маємо визнати: кампанію ми програли. Але не війну: Крим російським не визнаємо ніколи, Крим український повернемо будь-коли — повернення Херсонесу (Севастополя) чекали майже 1000 років, наразі впораємось куди швидше.

Читайте також: МЗС: Росії потрібна війна і дестабілізація – протягом трьох років вона не виконала жодного пункту мінських домовленостей

Міжнародне право нокаутоване і на глобальному рівні (ООН, РАДБЕЗ ООН), і на європейському, насамперед, ОБСЄ — організація, слово "Безпека" у назві якої — на чолі. Тепер, на чолі організації тавро безсилля.

2 серпня 1990-го Ірак вдерся до Кувейту, а вже 28.02.1991 коаліція 28-ми країн Кувейт звільнила. На відносно слабкого агресора, як от Ірак, управа знайшлась, на відносно сильного, як от Росія, — дзуськи, одне — вполювати шакала, інше — ведмедя. Що не новина: як мінімум 90% своєї території Росія здобула всупереч міжнародному праву.

Хоч і з нею не завжди панькались. У 1853-му Росія, що марила протоками, напала на Туреччину, тоді Захід — Велика Британія, Франція, Сардинія обломив ведмедю кутній кримський клик (на жаль, через штрейкбрехерів, О. Бісмарк - перший, його не посунули за Дніпро, а краще за Урал).

Ядерну Росію так не покарати, але можна інакше: скажімо, бойкот, тотальні санкції (на що не зважується навіть жертва агресії).

Свою кампанію Захід теж програв: як інакше трактувати збройне просування Ташкентського Договору в стратегічний Крим? Битва за тим — за ким поле бою. У Криму розгортаються і "беспредел", і ядерні боєголовки. Не на Місяць націлені.

 Порівняно з Придністров’ям, Абхазією, Південною Осетією — нова якість: тих РФ взяла під контроль, Крим — анексувала. Важко облишити думку, що якби Захід адекватно відреагував на попереднє, може б кримської трагедії й не сталось. І чи не потурання з Кримом спровокувало біду ОРДЛО?

У кожному разі, розгубленість, безпорадність, прострація Заходу не лише на порушення Росією міжнародного права (поліційний аспект), а й на порушення геополітичної рівноваги (справа його власної безпеки).

Від марнування часу до планування перемоги

Щодо ОРДЛО, хоч химерний, та план у Заходу є – Мінські домовленості. А щодо Криму, як щойно нагадав  наш поважний представник у НАТО – ні.

А це наша спільна справа, бо стримування агресора на російсько-українському, а не російсько-польсько-румунському кордоні — наш обопільний інтерес.

Кінцево питання вирішиться нашим вступом у НАТО. Післязавтра. А післязавтра, без завтра не настане, тож кілька слів про першочергове.

Про збройний захист

Не хочу виглядати песимістом, але перш як відвойовувати загарбане, слід убезпечити наявне. Україна докладає серйозних зусиль з укріплення східного кордону і лінії розмежування. НАТО — відчутно помагає .

Звідки ж перманентні страшилки про загрозу повномасштабної російської агресії?З усвідомлення того, що самотужки нам стримувати скаженого ведмедя понад силу. Як і кожній європейській країні, того вони у НАТО й об’єднались.

Читайте також: У законі про реінтеграцію Донбасу є кілька суперечностей – Снєгирьов

До початку агресії кордони України ніхто у світі не гарантував, зокрема, й облудний Будапештський меморандум. Граблі час сховати до комори, і гарантувати Україні чинну лінію розмежування. Потенційні гаранти: НАТО, США. Серед засобів забезпечення: перспектива просування НАТО на Схід і зашморг санкцій.

Це не фінал — тимчасовий паліатив, та краще обдути воду, ніж обпектись Градом. Ясний перець хочеться усього і одразу, але не бачу нічого патріотичного у тому, щоб прикинутись  самовпевненим дурнем. Повернення усього загарбаного — аксіома, як і поновлення контролю над усім державним кордоном: усе буде, але не все одразу.

Про економічний напад

План Маршала  спрацював блискуче, особливо — у ФРН, недарма ідіома "Німецьке економічне диво"  синонім не успіху — тріумфу.

Тріумф не впав із неба, організували його гідні провідники — американські: президент Гаррі Трумен, Держсекретар Джордж Маршалл, німецькі: канцлер (1949-1963) Конрад Аденауер  і міністр економіки (1949-1963) Людвіг Ерхард.

Доцільність Плану Маршала адаптованого для України доводити вже зайве, в силу очевидності. Наразі, для них потрібен Маршалл, для нас — Аденауер, точніше його український відповідник.

Головні критерії: воля і патріотизм, фаховість та здатність ефективно співпрацювати з західними партнерами.

Перше — коментарів не потребує. Щодо фаховості, то йдеться про національне лідерство, здатність управляти масштабними перетвореннями. Без успішного досвіду перебування на одноосібній виконавчій посаді не обійтися.

До канцлерства К. Аденауер у 1917-1933 роках був бургомістром Кельна. Кандидат у канцлери від антигітлерівського заколоту 20.07.1944 Карл Герделер  у 1930-1937 роках був обер-бургомістром Кенігсбергу. У нашому вимірі це може бути колишній президент, колишній прем’єр, мер мегаполісу. Президент і прем’єр "колишні2, щоб Мальдівсько-Канарські робінзони не турбувались.

Читайте також: Дацюк: Сепарація жертв будь-якої війни – це шлях до розколу та протистояння

Взаємодія з партнерами ясна й молодшим школярам, після вивчення байки "Лебідь, Щука і Рак".

По окремішності ці якості притаманні сотням діячів, сумарно — тільки Ю. Тимошенко. Що засвідчує і її недавня успішна робоча поїздка до Вашингтону  Пригадаймо, що аналогічна тогорічна поїздка принесла першу зустріч новообраного американського президента з українським політиком найвищого рангу.

Усвідомлюю: запропоноване вже не є оригінальним. Оригінально — коли не робляться очевидні, необхідні і посильні речі. Тут не оригінальничання — на часі сполох.

Борис БЕСПАЛИЙ для UAINFO