Якщо Путіну не можна вірити, навіть коли він щось обіцяє публічно – то треба бути особливо обережним, коли мова йде про прямі контакти без свідків

Кілька днів тому в російських та українських ЗМІ з‘явилося повідомлення про те, що 12 лютого Петро Порошенко мав телефонну розмову з Володимиром Путіним. І ось в четвер зранку в розмові з журналістами "Укрінформ" Петро Порошенко розповів, що нещодавно мав телефонну розмову з російським президентом, зауваживши, що в основному обговорювалося дві теми: обмін заручниками та розгортання миротворчої місії ООН на Донбасі.

"Ми в жодному разі не можемо зупинитися на шляху звільнення наших заручників. Я обговорював конкретні деталі - списки, конкретні прізвища як тих, кого ми маємо повернути з окупованих територій, так і тих, кого ми маємо повернути з Росії", - наголосив Порошенко.

Одразу ж посилання на зустріч Порошенка з журналістами з‘явилося на офіційному сайті Президента. З розміщеного повідомлення українці можуть дізнатися про те, як на думку українського лідера має виглядати миротворча місія на Донбасі, як ми не маємо зупинятися у своїх намаганнях звільнити заручників.

Але російська сторона стверджує, що український президент дзвонив висловити співчуття з приводу падіння літака Ан-148. В українському повідомленні таких подробиць нема. Також нема жодного пояснення, чому про розмову не було повідомлено одразу.

Читайте також: Телефонна розмова Порошенка і Путіна свідчить про існування певних компромісів – Снєгирьов

Тепер ми знаємо про розмову не більше, ніж знали на початку. Факти, тобто безпосередньо зміст розмови, знову підмінено інтерпретацією фактів. Тепер у нас є дві версії: українська і російська, які не збігаються. Маємо ситуацію невизначеності.

Я зараз зовсім не натякаю на сепаратні переговори. Контакти між двома сторонами, навіть під час війни, не мають перериватися повністю. Мінський формат, Норманський формат, наближені до обох президентів люди постійно доносять до очільників воюючих держав інформацію "з перших вуст". Безпосередні телефонні переговори теж інколи трапляються. Але зазвичай про них повідомляють в офіційному релізі одразу ж, не чекаючи, поки здійметься скандал.

В особливо пікантних ситуаціях можуть з'являтися розшифровки офіційних телефонних розмов між очільниками країн. Так, американська газета The Washington Post в серпні 2017 року опублікувала стенограму телефонної розмови між президентами США і Мексики Дональдом Трампом та Енріке Пенья Ньєто, де говорилося про будівництво стіни на кордоні між країнами.

Треба розуміти, що будь-яке приховування інформації про розмови між українським президентом і керівником країни-агресора містить в собі елемент невизначеності. Це не іде на користь Україні. Варто тільки зауважити, що як тільки-но повідомлення про дзвінок з’явилося в російській, а потім і українській пресі, величезна кількість дописувачів Facebook одразу ж почала ділитися думками про те, чому вони або вірять, або не вірять у пряму телефонну розмову між двома президентами. Тепер після підтвердження факту переговорів одні з них почуваються ошуканими, а інші тільки укріпилися у думці про таємні домовленості проти України.

Так вже сталося, що одна частина українського суспільства вірить, ніби обраний президентом курс на реінтеграцію за мінськими лекалами принесе Україні мир. Інша впевнена в зраді і в тому, що керівництво країни навмисно ухиляється від швидкої перемоги над ворогом. Парадокс ситуації полягає в тому, що більшість українців мають сталу думку про ситуацію. Але ґрунтується вона на вірі, чутках та "кухонній аналітиці".

Тільки невеличка купка експертів може ґрунтовно пояснити, чому мінський шлях несе в собі негативних наслідків більше, ніж зисків. Або чому скоріша реінтеграція - це найкращий вихід з ситуації. Ми - країна віруючих у все, що завгодно, яка перебуває у ситуації невизначеності та постійних диверсій з боку хижого агресора.

Він не говорить відверто з українським народом, не пояснює своїх рішень і не звітує про дотримання визначеного курсу.

Ми не можемо переграти Путіна в гібридній грі. Іти на поступки в сподіванні на багатоходовочку, підписувати домовленості, щоб потім, колись щось таке, повернути на свій бік - все це завеликий ризик. Телефонні розмови, про які мовчать обидві сторони, аж допоки інформація не з‘являється в пресі, це двозначна дія, яка може бути розтлумачена проти України.

Навіть якщо умовою Кремля у прямих перемовинах щодо долі заручників є конфіденційність, погоджуватися на втаємничення не варто. Щоб не довелося пояснювати та виправдовуватися після того, як Росія в черговий раз влаштує "витік". Адже "Лєнта", "РІА" та інші агенції, які ще 13 лютого надрукували інформацію про дзвінок у Кремль, зробили це не за власної ініціативи. Приховавши факт розмови, президент власноруч зробив себе жертвою російських маніпуляцій. "Будь яка двозначність, яка може бути розтлумачена проти тебе - буде розтлумачена проти тебе" - говорить старе прислів‘я.

Читайте також: Мінські домовленості перетворилися з часом на суцільну брехню — дипломат

Якщо Путіну не можна вірити, навіть коли він щось обіцяє публічно – то треба бути особливо обережним, коли мова йде про прямі контакти без свідків. І Захід, і українське суспільство мають бути певними, що українське керівництво послідовне та дотримується проголошених принципів. Не варто ускладнювати процес незрозумілими рухами.

А розшифровку розмови все ж таки хотілося б побачити. Необхідно зняти напруженість із ситуацією двозначності, щоби суспільство могло довіряти або не довіряти, ґрунтуючись на фактах.