Я не є членом жодної політичної партії, але впродовж останнього часу відслідковую все те, що відбувається навколо пана Саакашвілі. Тому, протягом лише кількох хвилин, на прикладі діяльності цього політика спробую вичерпно дати характеристику системі влади, яка нині панує в Україні. 

Найперше хочу зазначити, що «революція» означає зміну системи. У нас, після Майдану, нічого подібного, на жаль, не відбулося. Обличчя нові, а система стара. Отже.

1. Влада не стала самодостатньою. 

Свідчення цьому – це запрошення на керівні посади іноземців, які отримують захмарні для простого українця зарплати, а насправді нічого корисного не роблять. До прикладу: більше року керівником Укрзалізниці пропрацював поляк Войцех Бальчун, заробивши за цей час більше мільйона доларів. Що змінилося на залізниці? Отож.

Власне для покращення іміджу влади і був запрошений в Україну Михайло Саакашвілі, який мав на той час реноме успішного реформатора і, що важливо – особистого ворога Путіна. При наданні йому громадянства було зазначено, що це становить державний інтерес України. 

Читайте також: Что осталось после Саакашвили

2. Державою керують олігархи. 

Спробувавши щось змінити в Одеській області, Саакашвілі зіткнувся з жорсткою протидією системи, що не дивно – у нас кожна стратегічна галузь є підконтрольна олігархату. Олігархату ж є підконтрольні практично всі центральні телеканали та більшість ЗМІ – Саакашвілі почали нищівно паплюжити та знищувати його репутацію. Натомість мера Одеси і громадянина Росії, пана Труханова, який розікрав десятки мільйонів, випустили на поруки нардепа з БПП, який у США перебуває в розшуку. 

3. Влада не терпить критики та непідконтрольної олігархам опозиції. 

Після початку політичної діяльності в якості опозиційного політика, Саакашвілі наштовхнувся не лише на чорний піар, а й на цілковите свавілля: було зареєстровано фейкову партію на ім‘я Михайла Саакашвілі. Двійником Саакашвілі став чоловік, який перед тим мав прізвище… Дарт Вейдер.

4. В Україні Закон не захищає прав і свобод громадянина. 

Позбавлення Саакашвілі громадянства України – це порушення не лише українського законодавства, а й цілої низки статей Загальної декларація прав людини. До прикладу, Указ про позбавлення Саакашвілі громадянства, на відміну від Указу про його надання, є засекреченим і його не надали ні на вимогу Саакашвілі, ні на вимогу адвокатів, ні на депутатські запити. 

5. Влада чинить беззаконня та вводить громадян в оману. 

Незаконно позбавивши Саакашвілі громадянства, влада брехала, що він немає законних підстав повернутися в Україну.

Коли ж Саакашвілі публічно повертався, то було незаконно затримано два потяги «інтерсіті», а згодом, при перетині кордону в пункті пропуску Шегині, генерал-прикордонник перекрив Саакашвілі та народним депутатам, які його супроводжували, дорогу і заявив, що перехід раптово заміновано. Чим спровокував так званий «прорив». 

Читайте также: Журналіст: Наша шоу-політика є засобом маніпуляції настроями й увагою суспільства

6. Влада застосовує насильство проти громадян і політичних опонентів. 

З огляду на заяву про замінування кордону – навіть формально не було його порушення. Натомість, по цьому факту було порушено кримінальні справи і почалися викрадення людей з їх незаконною депортацією, а також сфабриковані кримінальні справи. Апогеєм абсурду стало звинувачення Саакашвілі у співпраці з Курченком, який насправді є бізнес-партнером пана Порошенка. 

7. На кінець – Влада не мудра – сама підняла рейтинг Саакашвілі та понизила свій. Більше того, репутаційні втрати понесла Україна, як держава. 

Таким чином, справа не в Саакашвілі, до нього можна ставитися по-різному, а в тому, що він як лакмусовий папірець засвідчив: після Майдану, система влади в Україні не змінилася. Тому доведеться справу доводити до кінця…