Знову про німецьку освіту. Донька вчора розказала, й мені сподобалося. Учні десь підгледіли цю технологію в інтернетах, обміркували з учителем і тестують. Технологію придумали якісь студенти в універі.

Читайте також: Що задають німецьким старшокласникам із історії

Збирається група, яка працює разом, створює на ґуґлдокс документ за темою, яку вивчають із якогось предмету, і розшарює в групі. Кожен отримує свій колір допису. Група пише фактично одночасно конспект (або прямо на уроці, або потім вдома із пам'яті): спочатку роблять кістяк, а потім його доповнюють ілюстраціями, вправами. Якщо ву когось виникає питання, він тут же в документі його озвучує. Хто знає – одразу пише відповідь, коментарі тощо. Зайва інфа у процесі прибирається, структурується, редагується й на виході маємо стислий, але максимально інформативний документ із теми.

Додаткові бонуси: якщо хтось пропустив урок через хворобу, він може спостерігати наповнення теми фактично з ліжка і ставити запитання. Документ може містити фотки з дошки, вправ із зошита. Його в принципі достатньо, щоб підготуватися до тесту або контрольної. Навіть у процесі створення документу багато чого відкладається в голові.

Читайте також: Як навчаються у старших класах німецької школи

Як я вже казала, особливість освіти, що я тут спостерігаю, в тому, що підручник – це дуже умовні милиці й не основне джерело знань. Учитель вільний у виборі послідовності тем, способу подачі, додаткових матеріалів і рідко орієнтується на послідовність матеріалу в підручнику. Тому основне джерело інформації – "уважно слухати на уроці", й така технологія, яку я описала, може дійсно стати в пригоді.

Спостерігаю далі.