ЧОМУ наші академічні інституції не розкривають, що від запровадження моделі профільної старшої ланки, подібної (увага – не мова про сліпе копіювання) до того, що давно діє для чи не мільярда ровесників нашим старшокласникам, дасть значно більше користі ніж консервація старої пострадянської моделі єдиного класного колективу з 1-го по 11-й класи?
- Тому, що не впевнені, що це так?
- Не думаю.

ЧОМУ у нас досі замість опитування типу «Ви за 12-річну школу чи проти?» жодного разу не запитали старшокласників наступним чином: «Ви за те, щоб у вас залишалося на етапі 10 – 11 класів 21 обов’язковий для отримання атестату предмет чи за те, щоб у вас на цьому етапі було всього 10 предметів (з фізкультурою у тому числі), з яких ви матимете 4 – 5 предметів як профільні для поглибленого (академічного чи професійного) вивчення?»
- Тому, що соціологи й так знають їхню відповідь?
- Не думаю.

Читайте також: Чим методисти могли б допогти вчителям

ЧОМУ, якщо педагогічну спільноту лякають звільненням вчителів, не ведуться дослідження на предмет того, як з користю для освіти зберегти і наявну кількість вчительських посад, і загальну базу предметно-наукового знання?

Адже, по-перше, щоб зберегти години навчальної роботи можна вивчення профільних предметів здійснювати з розумним розподілом часу на власне ознайомлення з новим та на практичне формування освітніх компетенцій. При цьому для якісної віддачі процесу навчання потрібно на профільних предметах ділити клас на дві групи. Відтак один і той же вчитель отримає удвічі/утричі більше годин на одному/двох класах і у підсумку буде мати не менше, а той більше, ніж раніше мав у "своїх" багатьох класах.

А ще, по-друге, щоб зберегти наявний контингент педкадрів потрібно посприяти двом природним у цих умовах тенденціям:
а) перерозподілу вправних і кваліфікованих предметників між закладами у відповідності до новоутворених у них профілів;
б) перепрофілюванню вчителів, котрі не попадуть до числа предметників старшої ланки у тьюторів та педагогів-організаторів. Для останнього треба всього-на-всього відмовитися від категорії класних керівників, як те давно зробили у світі, де у педагога-організатора є два підопічних йому класи.
- Тому не досліджують, що певні на «всі сто» у недоречності змін?
- Не думаю.

А що ж ти думаєш?

Я знаю, що здорова тілом і духом душа прагне до нового, до спроб, до ризику заради радості від успіху.

Натомість хвора тілом чи духом душа прагне спокою. а тому відкидає будь-які пропозиції поглянути на ознаки своєї хвороби. Більше того, вона їх «упор не визнає».

Так-от, дивлячись як одні українці активно виїжджають до Європи, а інші під червоними прапорами ностальгують за радянськими часами, я думаю: «А в інтегральному плані сучасна українська нація – це перше чи друге?»

P.S. З підслуханої розмови.
Молодий "новоспечений" кандидат педагогічних наук (зверніть увагу на нашу назву – якби поки лише претендент на причетність до науки) обурюється: «Он міністерство «додумалося» звести фізику, хімію, біологію, географію в один предмет!»
Його колега ставить зустрічне питання: «Для яких учнів? Для всіх?»
- Здається лише для старших класів.
- А у старших класах, для всіх учнів?
- Пауза….
- А ти знаєш, що задум полягає у тім, що такий інтегрований курс передбачається лише для УЧНІВ гуманітарного профілю, а у природничому профілі предмети цього циклу, навпаки, додатково підсилюються, а ще плюс є державна програма розвитку природничо-математичних наук? Більше того, для природничників буде інтегральний курс з гуманітарних дисциплін.
- А, тоді це ПРАВИЛЬНО!

Читайте також: Новая тенденция в образовании: получите престижную работу и не тратьте время на университеты

Тому я думаю, що краще б молода, незалежна від колишньої метрополії, державна система підтримала тих, хто має волю, енергію, дух та прагнення, і, головне, критично-творчий потенціал до становлення новоякісного життя молоді, а не рахувалася зі страхами тих, хто окрім радянської освітньої моделі нічого іншого і не бачив, і не хоче чути.