Донедавна було враження, що українці протестують, вимагаючи "рішучих змін".

Але чи не кожна практична спроба "рішучих змін" стикається зі... правильно, не менш або ще більш бурхливою хвилею протестів.

Читайте також: По чотирьох роках: наші проміжні підсумки

Це стосується і МОЗ, і, наприклад, реформи суспільного мовлення.

Бо "рішучі зміни" завжди зачіпають чиїсь інтереси – й найбільше інтереси тих, хто найкраще пристосувався до "старої" ситуації. А пристосувалися, так чи інакше, майже всі.

Читайте також: Пекар: Наша буржуазна революція забуксувала

Звісно, в упровадженні змін не обходиться без помилок і окремих криворуких рішень (у другому прикладі так точно; що помічаємо, намагаємося виправляти). Проте, як відомо, не помиляється лише той, хто нічого не робить (якщо не враховувати, що бездіяльність сама по собі може бути найбільшою помилкою).

Країні конче потрібні зміни. Але ще більше – позитивне ставлення до змін. Навіть не ідеальних. Бо все одно назад вороття немає.