Почну з банальності. Кіно по суті своїй – штука масова і комерційна, розрахована на заробляння грошей і на найширшу публіку. Найширша публіка має дві базові потреби, що були озвучені за часів Римської імперії – "хліба і видовищ". Нема особливих підстав думати, що з тих часів щось змінилося. І як у нас справи з видовищами для народу?

Недавно я дізналася, що у Дніпрі закрили кінотеатр "Мост Кіно". Дізналася, бо одна чиновниця написала з цього приводу феєричний пост у Facebook.

Читайте також: "У них в голове еще Советский Союз": Приходько рассказала, потому гастроли в России – это норма

Пост потім видалили, чиновницю звільнили, але я не про те. Звернемо увагу на той факт, що у Дніпрі залишилося три кінотеатри. У Дніпрі проживає близько мільйона людей, тобто, грубо кажучи, на 350 тисяч осіб доводиться один кінотеатр.

Я сходила на свій улюблений сайт з кіноафішею і повивчала ситуацію в інших великих містах. І знаєте, це плюс-мінус середній показник – більшість обласних центрів можуть похвалитися 3-4 кінотеатрами.

Є винятки. Наприклад, в Одесі цілих 6 кінотеатрів, і у Львові так само, а в Харкові – аж 9. Тим більш вражаючою видається кількість кінотеатрів у Києві – їх 37. Може, я трохи помиляюся, і деякі з них вузькоспеціалізовані, але погодьтеся, що поруч із трьома дніпровськими ця цифра виглядає велично.

Читайте також: Вас злять мої дописи? Вмотивуйте мене, щоб я вас не злила – Лариса Ніцой звернулася до російськомовних громадян

Але повернемося в обласні центри і подивимося на репертуар кінотеатрів. Отже, мультфільм про ведмедя, мультфільм про гномів і ще якийсь мультфільм. Багато де можна знайти "Секретне досьє" Стівена Спілберга, ура. Всюди показують марвелівську "Чорну пантеру" і неминучі "50 відтінків свободи". Багато де є українські "Кіборги" і "Стрімголов". Щодо останнього пункту – вау! Чи можна було собі уявити аж два українських фільми в прокаті хоча би 2-3 роки тому?

Але це весь асортимент. У трьох десятках київських кінотеатрів, тим часом, можна знайти і "Хеппі енд" Міхаеля Ханеке, і швейцарсько-німецьку "Ейфорію", і кіноконцерт Ханса Циммера, і навіть останні "Зоряні війни" для тих, хто сильно запізнився. Також у Києві проходить багато фестивальних показів, наприклад, Дні американського незалежного кіно чи фестиваль "Невидане".

Повернемося на сайт з кіноафішею. Ще ж є менші міста, яким фантастично пощастило і в них є кінотеатр. Наприклад, Конотоп, Чорноморець, Павлоград і т.д. У цих містах можна подивитися 3-5 фільмів. І вони щасливчики. Тому що, наприклад, у Козятині (про який картинка) кінотеатру немає, як і в більшості інших районних центрів по всій Україні.

Читайте також: Ніцой: Чому відвідувачі, обслуговування та молодь – суцільний тамбов?

Короткий підсумок: якщо ти живеш не в Києві, то не бачити тобі Ханеке і Циммера в кінотеатрі. Всі кіномани, кіносноби, кіноблогери і решта кінопаразитів живуть у Києві, у крайньому випадку Харкові чи Одесі. Якщо ти раптом живеш у Дніпрі, де три кінотеатри, то задовольняйся тим варіантом Ханеке, який пропонує інтернет (благослови його, боже, за безмежні можливості). Якщо ж ти живеш у Козятині, де нуль кінотеатрів, то навіть з "Чорною пантерою" доведеться ознайомитися в інтернеті. І це дещо печально – що масовий продукт для мас насправді недоступний. Про немасового Ханеке в Козятині говорити якось навіть незручно.

Далі було би логічно заламати руки і закликати державу чи приватний бізнес відкривати кінотеатри по всій країні. Але то і так ясно, тому закінчу локальним позитивом. "Мост кіно" у Дніпрі обіцяють відремонтувати і відкрити влітку, і в Дніпрі знов буде чотири кінотеатри.