Вперше я побачила українців на колінах у фільмі "Вечори на хуторі близь Динканьки" режисера Роу Олександра Артуровича. Пам'ятаєте, коли коваль Вакула на чорті приїхав до Петербургу шукати черевичок цариці для примхливої Оксани? Пам'ятаєте, як гарні чубаті козаки у гарному одязі стояли на сходах на колінах перед російською царицею? Яку гарну послугу зробив режисер для росіян, які тепер так люблять тиражувати цю картинку.

Я б багато дала, щоб цього епізоду у фільмі не було. Але він є, і він дуже гарно ілюстує ставлення росіян, п'ятої колони в Україні, прислужників чинної влади до господарів української землі, до українців. Ця картинка мені врізалась у свідомість.

Читайте також: Говоріть красиво! 5 книг, які допоможуть вивчити українську мову

Фільм цей зняв російський режисер з явно неросійським прізвищем, народжений у імперській Росії у Костромській губернії 1906 року. Напевно, він походить з родини якогось французського кухаря або німецького інженера, які служили своїм російським господарям і перейняв від них погляд на українців як на людей другого сорту, які є рабами і їх призначення стояти на колінях перед російськими барінами.

Другий раз я побачила шахтарів Донбасу, які на колінах проводили протест проти керівництва шахт. Хоч це відбувалось порівняно недавно, але також різонуло мої очі, тому що протест і стояння на колінах – це несумісні речі, це як намагання змішати олію з водою, або сіль з цукром. Цей факт був настільки неприроднім, настільки неукраїнським, цей протест був настільки рабським, що я одразу подумала, що так протестувати українці не могли. Подумала, що то були нащадки тих, кого колись завезли в Україну.

Читайте також: Я вижу, как восходит украинское солнце и в его лучах подыхает Россия – блогер

Вчорашні події під Верховною Радою свідчать тільки про те, що ті, хто поставив вчора наших вояків на коліна, намагались таким чином продемонструвати окрім своєї влади і презирства до українців, показати, що вони є представниками тієї частини населення України, для яких традиції українців ніколи не були своїми, близькими, що вони представляють ту частину населення, які до сьогодні є колонізаторами України або є обслугою колонізаторів України.

І також факт, що українських патріотів ставлять на коліна і на окупованій території і на " вільній" території, свідчить про те, що і ОРДЛО і в Україні влада одна – антиукраїнська, влада, яка ненавидить все українське і бачить в Україні тільки територію, з якої треба викачувати гроші.

І чим швидше українці зрозуміють, що у них, якщо вони хочуть мати Україну, є тільки один вихід – боротьба. Ми оточені ворогами і маємо жити так, щоб давати їм відсіч. Є народи, які змогли пристосуватись жити у важких умовах, пристосуватись і добре жити: Ізраїль має і буде мати мати завжди ворогів. Ізраїль немає багато води, але вирощує чудові овочі. Японія живе на землетрусах, навчилась будувати будинки і ніхто не жаліється і на коліна не стає. Ми ніколи не маємо ставати на коліна. І хай Бог нас підтримає.