Вона ризикує стати, можливо, єдиною людиною в новітній історії, яка примудрилася посидіти в тюрмах двох держав під час фактичного перебування їх у стані війни.

Подивилася її брифінг - спробу зіграти "на випередження". І от що я вам скажу. Українські спецслужби "зробили" Надю як маленьку. Може, вона від природи і не дурна людина, але в неї немає загальної культури й ерудиції. Думаю, що навряд чи вона чула про операцію "Трест" (створену у 20-і роки фальшиву антирадянську організацію, яка виманювала з-за кордону противників більшовицького режиму).

Читайте також: Герой України і казус Савченко

Або про старий як світ трюк: до нерядового полоненого, що сидить у камері смертників, приходить один із силовиків, які його тримають, і каже: "Я розчарувався у нашому керівництві і наших ідеалах, я вже давно таємно на вашому боці". Далі він влаштовує полоненому втечу і сам тікає разом із ним, бо йому ж назад не можна - розстріляють. Полонений щиро йому вдячний, приводить до своїх, вводить у керівництво. Класичний сценарій "внєдрєния".

Перепрошую, але щоб попастися на такий розводняк, треба бути лохом. Ні, скористатися пропозицією втечі, якщо альтернатива смерть, звичайно, не гріх, але ж після того необхідно максимально віддалити "рятівника" від себе і всіх своїх контактів. Йому можна одноразово добре заплатити, а далі треба перервати будь-яке спілкування з ним.

Так само до Надії, яка, вочевидь, була помічена у радикальних висловлюваннях, підійшов "об'єкт А" - скоріше за все, офіцер СБУ. Добре жилося тому офіцерові - йому навіть не довелося удавати з себе когось іншого - наприклад, людину з кримінальних кіл, правозахисника чи закордонного бізнесмена. Він (або вони) прийшов до Савченко під справжнім обличчям і сказав, що йому (або комусь іншому з його структури) доручено її ліквідувати (згадайте трюк з камерою смертників). Але він не хоче того робити, а хоче замість того разом з нею ліквідувати усю владну верхівку.

Читайте також: Журналіст: Військовий переворот – не фантастика

Далі він допомагає їй перетинати лінію розмежування (беручи тим самим під контроль усі її пересування) і пише її на приховану камеру. Зараз Надія робить добру міну при поганій грі, стверджуючи, що все це робилося з її відома. Але ніхто у здоровому глузді не погодиться добровільно на фіксацію такого компромату проти себе.

Причому якщо атаку на Верховну раду з купою "випадкових" жертв ще можна представити як народне повстання, захоплення військовими разом з народом адміністративних будівель тощо, то плани щодо дня народження Турчинова (як би хто не ставився до очільників нашої держави) - це знищення владної верхівки (і владної вертикалі, що набагато гірше) шляхом теракту. Це не підтримає на офіційноаму рівні взагалі ніхто - не тільки західні лідери, а й Путін. Хунти (тобто, військового перевороту, після якого до влади приходить якийсь генерал) в такому разі не буде. З елементарної причини: жоден генерал, навіть найбільш амбітний, не підпишеться на явний теракт. Генерали так не роблять. Вони спочатку домовляються між собою, потім оточують військами урядовий квартал і виставляють владі ультиматуми. Вони хочуть перехопити систему управління державою - а зовсім не знищити її.

Версія Надії, що вона вивозила зброю з ОРДЛО до України задля того, щоб довести, що ця зброя вкрадена з українських складів і продана "сєпарам", не витримує критики - адже якщо зброя вже на підконтрольній Україні території, як довести, що перед цим вона була в бойовиків ОРДЛО?

Читайте також: Три запитання до Генпрокурора стосовно "справи Савченко"

Поведінка Надії під час брифінгу, перепрошую за брутальне порівняння, нагадує мені бачену колись передачу про упійманого міліцією старого педофіла. Його жертвами ставали малолітні хлопчики-безхатченки, яких він заманював до себе і підгодовував. Журналіст під камеру поспілкувався з цими хлопчиками. Так ось, один із них, замість виставити себе жертвою чи просто відмовитись говорити прилюдно на ці теми, тримався зверхньо і значущо, говорив високопарними натяками - так, ніби йому відома якась вища таємниця, недосяжна простим смертним, які й чути її не гідні, та й почувши, не здатні будуть утямити. Дивлячись на нього, так і хотілося сказати: "Що ти випендрюєшся? Мали тебе в одне місце, та ще й задешево".

Закінчую, як завжди, на позитиві. Про що свідчить історія з Савченко? Одне з двох. Або про те, що знищення в Україні системи управління готували не російські спецслужби- інакше як могли вони так тупо спалитися? - і це є добре. Або про те, що російські спецслужби поступаються нашим, і це ще краще.