Війна в Україні йде вже чотири роки. Тисячі українських чоловіків було направлено на Схід України для стримання російської агресії. Тисячі бійців було «списано» за станом здоров’я. Та проблему втраченого здоров’я, в тому числі понівеченого психологічного стану так і не було вирішено.

Читайте також: Як на ділі допомогти ветеранам війни

За чотири роки жоден військовий не отримав ту справжню, професійну психологічну підтримку та допомогу, яка має бути в обов’язковому порядку присутня в країні, де йдуть військові дії. Для прикладу, в Ізраїлі, військових не відправляють на війну, допоки вони не пройдуть певний курс бесід з психологом. Після ротації ізраїльського військового не відпускають додому без надання психологічної реабілітації в обов’язковому порядку, пише у своєму блозі на Цензор.НЕТ Сергій Кузьмінних

За офіційними даними тільки в 2017 році в Україні 540 військових, що воювали на Сході України закінчили життя самогубством. Це кричущі цифри, та за ними не тільки сотні бійців. Це зруйновані долі батьків, дітей, дружин…

Читайте також: Що робити з бойовиками Донбасу після амністії?

18 березня в своїй квартирі застрелився військовий льотчик, герой Владислав Волошин. Його досвід, знання та вміння змогли б навчити не одного бійця тому, що не написано в книжках. На війні на Сході України він зміг катапультуватися з підбитого сепаратистами літака, долаючи біль від переламу руки, вибрався з окупованої території. Владислав був нагороджений орденом «За мужність», про його героїчні 33 бойові вильоти під час війни на Сході України знають всі.

Та подбати про його психологічний стан, надати психологічну підтримку, побачити психологічну травму, спрогнозувати поведінку, витягнути і … врятувати життя  - нажаль, не було кому.

Дана проблема є постійною в нашому суспільстві, особливо гостро це відчувається серед тих, хто пройшов війну на Сході України.

Психологи намагаються підтримувати психологічний стан військових, які самостійно звернулись за допомогою. Але, на державному рівні, дана проблема так і залишається відкритою, бо відсутня координація між відомствами та повністю відсутня система психологічної реабілітації: відсіювання осіб з нервово-психічною нестійкістю, заповнення безглуздих тестів, прослуховування непотрібних інструкцій – це все не запобігає суїциду серед бійців.

Так і живемо – втрачаючи найкращих через недбалість, байдужість та повну безучасність держави.