Розрив економічного договору є скоріше формальністю. Тут є політична мотивація показати, що ми розриваємо ці стосунки. Було би дуже дивним з війною на сході України мати договір, де прямо прописано: “Кооперація з Росією”.

Всі положення цього договору вже були фактично зупинені в 2014 році. Тому негативних економічних наслідків не бачу. Колапс в експорті і у відносинах з Росією вже відбувся.

Раніше наш експорт становив $90 млрд., зараз $60 млрд. Найбільше вдарило для нас зупинка експорту в Росію машинобудівної продукції. Це була продукція з високою доданою вартістю.

Читайте також: Россия перестала быть главным торговым партнером Украины

Україна та Росія є членами СОТ, і наші відносини можуть регулюватися згідно її механізмам. Тому кардинально нічого не змінилося. Україна привела договір відповідно до фактичного рівня взаємовідносин.

Затримка в розірванні даної програми відбулася через те, що даний договір впливав на критичний імпорт. Потрібен був час для диверсифікації постачання.

За цей час потрібно було знизити ризики для галузей, наприклад, для авіабудування, атомної енергетики, всього паливно-енергетично комплексу.

Зараз в Україні є ціль мінімізувати торгівельні відносити з РФ. Розрив цього договору як раз один з інструментів. Частка Росії в експорті вже скоротилася з 30% до 9% за 4 роки. Тому ціль ми досягаємо.

Читайте також: Разрыв дипотношений с Россией: отбрасываем эмоции и думаем стратегически

Але стратегічною ціль повинною бути не розрив стосунків з Росією, а адекватна і пропорційна компенсація експортом в ЄС. Тут поки є проблеми.

Тому потрібно робити більше кроків щодо просування українського експорту тому, що вже зараз є небезпечні дзвіночки у вигляді негативного торгівельного дефіциту за перші 2 місяці 2018 року.