Про підробки на лідерів.

В Україні – криза лідерства. Загалом у політичній системі, не тільки у владі. Особливо виразним це стає у нинішній період наближення до виборів. Що таке криза лідерства?

Це коли заяви, гасла, програми, виборчі кампанії розробляються «з розрахунку на бидло». Це коли політики не висловлюють власних ідей, ідей, які він/вона вважає правильними, які намагається розповсюдити, якими намагається запалити прихильників. Замість цього, він/вона намагається «вгадати» настрої певних груп громадян і «впарити» те, що вони з’їдять.

Читайте також: Пекар: Лідер нації – це не той, хто робить щось супроти волі громадян

Так от – це підлість. Це консервація бідності і тупості. Консервація там, де насправді можна генерувати тисячі кіловат суспільної енергії для модернізації, економічного зростання і змін на краще.

Лідерство – це коли ведуть за собою. Коли ж підлаштовуються під очікування якнайширшої аудиторії – це не лідерство. І навіть не політика. Це унилий пострадянський маркетинг. Різниця між лідерами і популістами у тому, що лідери ведуть за собою, а популістів – ведуть настрої. Це легше (бо ж не треба ухвалювати рішень), і небезпечніше (повна відсутність стратегічного мислення).

Проблема, у принципі, не виключно українська. Але у нас набуває особливих обрисів. Де унилі пострадянські маркетологи для унилих пострадянських політиків розробляють кампанії побудовані на «тарифному геноциді», «бідності і олігархах» з депресивним обличчям, а унилі спічрайтери пишуть тези про «якщо не проголосуєш за мене – прийдуть оті, такі-сякі», ну і далі можна довго продовжувати. Без виключень, на жаль.

Читайте також: Чи не кожна спроба змін в Україні стикається зі хвилею протестів – Панич

За нинішніх умов, той/та/ті, кому вистачить мізків розірвати це порочне коло, – зірвуть джекпот.