Проектна компанія Nord Stream 2 AG отримала дозвіл на будівництво і експлуатацію "Північного потоку-2" у виключній морській економічній зоні Німеччини на Балтійському морі.

Це наслідок шредеризації німецького політикуму. Вони ігнорують будь-які аргументи і тим самим демонструють свою вразливість перед Росією.

В Німеччині вважають, мовляв: "Ми імпортуємо російський газ і залежимо від нього, але Росія залежить від наших грошей, бо ми оплачуємо ці поставки газу валютою, якої потребує Росія. Тому, мовляв, нічого поганого Росія нам робити не буде. Всі поставки газу йшли вчасно, переривань не було. Ми все оплачували, тому ніяких проблем для російсько-німецької торгівлі газу немає, а отже проект "Північний потік-2" може бути реалізований".

Читайте також: Шредери збираються у "Газпромі"

Те, що мали місце дві масштабні газові кризи, до уваги не береться, оскільки вважається, що це результат якихось непорозумінь, війни олігархічних стосунків, різних кланів російсько-українських, до яких німецький бізнес відношення не має. А от німецькому бізнесу нічого не загрожує. Тому такі проекти, як "Північний потік-2", можуть реалізовуватись. Такий німецький підхід.

Повторюсь, цей підхід – це результат шредеризації німецького політикуму. Те ж саме ми спостерігаємо в Австрії. Це перше. 

Друге, це брутальне, демонстративне ігнорування інтересів своїх партнерів по Європейському Союзу, більшість з яких виступають проти цього проекту.

По-третє. Європейський Союз дедалі більше перетворюється в Германський союз, де свою волю європейцям, по суті, диктують Німеччина та Австрія. Берлін не висилав би ніяких російських дипломатів. Їх висилка з Німеччини – це акт дрібної солідарності з англо-саксами.

Якби не солідарна позиція Британії, Сполучених Штатів, Канади, Австралії, деяких інших європейських столиць, України, то власне кажучи, німці би і не реагували і не висилали би російських шпигунів-дипломатів. Зверніть увагу на Австрію, вона цього не робить й демонстративно ігнорує британські аргументи.

Тому ситуація виглядає таким чином, що зробивши символічний жест на користь Британії, разом з тим Німеччина чинить в своїх інтересах, ігноруючи солідарність в рамках НАТО так само, як вона ігнорує солідарність в рамках Європейського Союзу.

Читайте також: Газова криза – як енергетична зброя Кремля. Історія ходить по колу.

Ті країни, які поки що не погодили будівництво "Північного потоку-2", мається на увазі Фінляндія, Швеція, дадуть свою згоду, тому що їх підхід такий: "Ми можемо затягувати, ми не вважаємо цей проект необхідним для Європейського Союзу. Але у нас немає аргументів заперечувати, оскільки маршрут "Північного потоку-2" паралельний маршруту "Північного потоку-1", який вже є, експлуатується і який вже був погоджений нами. Тому підстав заперечувати проти появи ще двох труб немає".

Їхні принципові заперечення на рівні риторики. А на рівні практики та ж Фінляндія, і та ж Швеція дозволили "Газпрому" розмістити в своїх портах бази накопичення і зберігання трубної продукції для будівництва "Північного потоку-2". А от принциповій позиції латвійського уряду треба віддати належне. Рига відмовила "Газпрому" та керівництву компанії Nord Stream 2 AG у розміщенні бази технічного флоту і пункту складування труб у порту Вентспілс з принципових міркувань. А фіни і шведи не відмовили.

Окремішньою є позиція Данії. Данія – системний противник цього російського проекту, як і країни Балтії та Польща. Вона не надасть своєї згоди, вона це вже оголосила. Але це означає, що данська ділянка маршруту буде просто обійдена.