Хотіли правду? Будь ласка.

Вчора, 3.04.2018, з розумінням необхідності пошуку дотичних і компромісів відвідав марш Об'єднаних Правих, що стартував від стадіону ім. Валерія Лобановського і пройшов через Кабінет Міністрів, Верховну Раду України та завершився біля Адміністрації Президента.

Читайте також: Про соціологію і прогноз на президентські вибори

Від самого початку я знав, що розраховувати на якийсь серйозний "двіж" не варто. Не варто хоча б тому, що я взагалі не побачив ані ПОП, ані ВВ на місці збору. Як я зрозумів, функцію охорони правопорядку взяли на секбе Нацдружини, які вибудувалися в шеренги по периметру колони. Байдуже, що середній вік дружинників становив десь років 16 - виглядало ефектно.

Побачив дуже багато знайомих облич, з кимось поговорив довше, як наприклад з речником ПС Артемом Скоропадським, який запевнив мене, що від Правих піде один кандидат в Президенти, а на парламентські вибори, за його сподіваннями, вони сформують єдиний список, з кимось просто привітався і перекинувся словами "Як воно?", як з Андрієм Іллєнком, Олексієм Биком чи Русланом Кошулинським.

Загалом, можна сказати, що я побував в юності: знав всі гасла, навіть трошки підкрикував "Пам'ятай чужинець – тут господар Українець", бо всі ці гасла я знав ще всередині 2000-х, коли ми ходили колонами на 14.10. чи 9.03, і кияни дивилися на нас переляканими очима, бо "фашисти і маргінали".

Читайте також: Зріз громадського пирога. Українців можна поділити на три категорії 

Але на цьому все. Да, я слухав промови Тягнибока, Білецького, Тарасенка, Семініхіна, Брацюня і Карася, але я не почув в них нічого  нового! Тої принципової новації за яку я б почав боротися. Все пространно, все узагальнено, все застаріле... І це мене дуже розчарувало, передовсім як Українського Націоналіста та Громадянина...

Розумієте, дійсно приємно зустріти старих Друзів та Побратимів, приємно поспілкуватися, згадати старі-добрі часи, але марш проти олігархату, як на мене, повинен був перерости у щось більше ніж "зустріч однокласників". Для того аби зустрітися з кимось і випити по чарці, можна набрати номер і домовитись. Для цього не треба збирати багатотисячний марш.

Також я задумався над тим, що наші марші за імпічмент Президента чи за майбутнє дітей – теж мають формат такого собі "клубу по інтересах", щоправда на наші марші наганяють мєнтов з усіх усюд, а ще у нас середній вік протестувальників набагато вище. Хтось скаже що це погано, бо молоді мало, а я скажу – не так і погано, бо у нас, принаймі розуміють за що виходять чи проти чого борються...

То ж, підсумок такий: через те, що Обєднані Праві по формату проведення заходів застрягли у "сивій давнині", через те, що промови лідерів узагальнюючі і не радикальні - їм дають ходити, кричати, навіть фаєра палити. Я б радив своїм Друзям та Побратимам задуматись над цим і міняти формат, бо є ризик перетворитися на просто красиве шоу для "зівак" з печерських пагорбів, які на смартфони зніматимуть "страшні" Нацдружини в балаклавах. Я б цього дуже не хотів...