Кількість бажаючих приїхати до Ялти навіть на неофіційний саміт президентів скоротилася до чотирьох і українська влада прийняла мужнє рішення про його перенесення на невизначений термін. А невизначеність – це саме тій вакуум в який з головою засунуто Україну руками її керівництва. Замість саміту політична самотність, яка мовчазно красномовно говорити за все. Що робиться і не робиться в Україні. Політичний глухий кут стає місцем постійного перебування. Хоч і не покликали та саміт сусіда Лукашенка, але Європа без зайвих звуків вказала Януковичу на місце поруч з ним, створивши фактично дві окремі ізоляції.

Після Дня Перемоги, проведеного дуже скромненько, щоб не злити Захід, показуючи бідність, і без того роздратований справою Тимошенко, в Києві оголосили, що створення Державної ради України по євроінтеграції відкладене. Передбачалося, що ця рада забезпечуватиме цілісність і узгодженість національної політики в європейському напрямі. Але тепер не доля, бо не до того. Наполеонівські плани Януковича залишилися лише нейздісненими потугами, а знову стало зрозумілим, що нас президент в Наполеона не вийшов зростом. День Перемоги завершився практичною дипломатичною поразкою у Європі.

Джерела в дипломатичних колах майже відкритим текстом дали зрозуміти журналістам, що заморожування створення Держради, нібито є помстою (але не кота Леопольда) європейським лідерам за бойкот саміту глав країн Центральної і Східної Європи. Він буз запланований пройти в Ялті 11-13 травня, але тепер відкладений, а швидше за все – взагалі не відбудеться. Тому що з усіх європейських президентів з Януковичем виявили готовність поспілкуватися тільки глави Польщі, Словаччини і Литви. Причому остання – за умови, що їй дадуть можливість зустрітися з укладеною Тимошенко, яку вона вже отримала приїхавши в Україну.

Тобто, європейські лідери фактично пред'явили главі української держави ультиматум, виконання якого майже гарантувало б «біло-блакитним» втрату влади. Вихід, як, очевидно, упевнені на Банковій один – лякати всіх навколо і гратися у невизначеність. Здається догралися... Але цього чомусь ніхто не бажає зрозуміти...

«Підписання указу про створення Держради планувалося ще на початку тижня, проте було відкладене у зв'язку з рішенням України перенести проведення саміту глав держав Центральної і Східної Європи. Зараз підписання указу відкладене до поїздки президента Віктора Януковича в Москву на неформальний саміт глав держав СНД 15 травня», – повідомляє джерело.

Зовсім вже для дебілів ситуацію роз'яснив член фракції Партії регіонів у Верховній Раді України Володимир Зубанов. За його словами, спроба виключити Україну з «загальноєвропейського контексту і євроінтеграційних процесів» із-за Тимошенко нанесе ущерб самій Європі. Мовляв, на тлі негативного ставлення до України в Європі, ми можемо звернути увагу на інтеграційні моделі у рамках пострадянського простору, пропоновані Росією.

Тактика української влади, здається, складна, як швабра чи віник. Дивися, мовляв, Москва, від результатів наших переговорів залежить, чи продовжимо ми розбивати лоб об європейські двері, обернувшись до тебе тильною стороною. Дивися, Брюссель, не зміниш гнів на милість, ми постукаємо в інші двері. Неначе відсутність взаємності з боку Європи не була очевидною навіть за часів Ющенка. Неначе на виборах Янукович і компанія не обіцяли максимального зближення з «братньою» Росією.

Усе це страшенно набридло, і причому всім. Набридло навіть більше, ніж гучні з 1994 року обіцянки підняти статус російської мови на Україні, що є довготерміновою посулою і росіянам в Україні і Росії. Це, здається і мабуть так і є, ображає моральне почуття, тому що навіть дурневі неприємно, коли його так відкрито вважають дурнем. Це ображає естетичне почуття, тому що 20 років повторювати один і той же тупий трюк – показник крайнього несмаку і примітивності мислення. Навряд чи і у Брюсселі на це купляться, а швидше, відповіддю буде доведення ізоляції Януковича до рівня пізнього Кучми. А вже в Москві на це не купляться тим більше. А 15 травня пан Янукович може підписати там масу гучних угод, але ні копійки грошей і ні грама газу йому під чесне слово більше не дадуть, а будуть все більше принижувати його і Україну.

Політична самотність від міжнародної багатовекторності явно не сприяє виходу з економічної кризи, а пріоритетні орієнтири в торгівлі з Росією наближають залежність від Росії до небезпечної межі фактично нової колоніальної залежності. От справді яка гарна пісня про дружбу з Росією, яка рухом думки і настрою зупиняє заводи в Україні, що працюють на її потреби. Росія за 20 років, хоча ми їй і потрібні, навчилася жити без нас. А от в Україні по-дитячому радіють кожному контракту з північною сусідкою, і впадають у глибокий розпач від віроломства його зриву з сусіднього боку.

Скільки років Самотності написано на роду Україні? Чи є від того ліки? Мабуть є: не багатіти в думках, не красти в самих себе і працювати засукавши рукави до нестями, не чекаючи ні на чию допомогу, яка частіше за все обертається підніжками та нечесною грою з боку партнерів. Умовляти інших допомагати нам важка і малоперспективна праця, бо при цьому є інтерес мати таку Україну, як вона є, слабку, бідну і неконкурентноздатну.

Анатолий АВДЕЕВ

ЗУБАНОВ ВЛАДИМИР АЛЕКСЕЕВИЧ. ДОСЬЕ