У зв’язку з майже одностайним визнанням Парламентською асамблеєю Ради Європи факту окупації окремих районів Донецької та Луганської областей Росією, згадалося, як після того, як в ефірі Крим.Реалій я сказала, що прийде час і Російська Федерація буде міняти Крим на їжу, мене почали атакувати російські шовіністи.

Я мала на увазі, що російська армія піде з захоплених земель так само, як радянські війська полишали країни східної Європи. Тому що припинити санкції запроваджені проти Радянського Союзу можливо було тільки припинивши окупацію. Тоді купа агресивних дописувачів, як писали щось на кшталт: "Ну-ну, і коли ж це станеться?" Так от. Не коли, а як? Визнання Росії країною-окупантом робить її відповідальною не тільки за окупацію, але й за смерті, збитки, руйнування. Росія не просто країна-окупант, або країна-крадій. Вона країна-масовий вбивця. Українська кров тепер офіційно на руках Путіна. І це важливо.

Це означає, що зняття санкцій, припинення ізоляції Росії буде неможливим без деокупації українських земель. Всіх земель! Це означає, що невдовзі питання окупації частини Донбасу і Кримського півострову будуть поєднані. Адже злочин один і злочинець, здійснивши й його той самий. Тепер неможливо говорити, що окупація Росією частини української території було безкровною. Тому що тепер є лише одна окупація. І відповідати доведеться за Крим і за Донбас.

Читайте також: Что хорошо и что плохо в резолюции ПАСЕ

За чотири роки нам з вами вдалося неможливе: спіймати звіра в пастку, змусити міжнародних бюрократів визнати очевидне, але те, що вони відмовлялися бачити, коли Росія окупувала частини Молдови, Грузії, коли виганяла людей з Нагірного Карабаху, або, прикрившись Асадом, вбивала дітей в Сирії.

Читайте також: Игры с Россией в "гибридную войну" закончились

Роблячи страшні речі, Росія примудрялася уникати прямої відповідальності, тому що скрізь була не окупантом, а посередником. Ми змусили світ визнати її роль у війні на Сході України, а значить змусимо відповідати за кожну українську сльозу, за кожну краплину крові. Більше того. Я впевнена, що ми не будемо чекати, поки звір оголодає і віддасть те, що вхопив. Тепер, враховуючи швидкість і динаміку, я впевнена, що ми самі заберемо те, що нам належить. І досить швидко.

Найкращі публікації з блогів відтепер у твоєму месенджері! Підписуйся на UAINFO у Telegram: https://t.me/uainfo_org